Диспозитивна норма (восполнітельная), норма права, що надає сторонам регульованого нею правовідношення відому самостійність у визначенні їх взаємних прав і обов'язків. Д. н. найчастіше є норми цивільного права, що містять вказівки на права і обов'язки сторін в загальній формі, або декілька варіантів цих прав (на розсуд сторін) і т.д. Див. також Норма права .
