Дисонанс (франц. dissonance, від латів.(латинський) dissono — неструнко звучу) у віршуванні, вигляд римуючого співзвуччя, в якому не збігаються голосні, що ударяються, наприклад: слово — зліва — слава. Звуковий повтор в Д. будується на приголосних звуках, тому його інколи називається консонансом (від франц.(французький) consonné — приголосна). Д. увійшов до поетичної практики лише в 20 ст як рідкий, але виразний прийом. Наприклад:
