Директорія (точніше — Виконавча Директорія, Directoire exécutif), уряд Французької республіки, що існував з 4 листопада 1795 до 10 листопада 1799. Д. складалася з 5 членів (директорів), що обиралися Радою п'ятисот і Радою старійшин. Уряд Д. виражало інтереси крупної буржуазії. Його внутрішня політика була направлена проти революційного руху, зовнішня — носила загарбницький характер. Посилення активності роялістів спонукало Д. зробити державний переворот 18 фрюктідора (4 вересня 1797), в результаті якого із складу Ради п'ятисот і Ради старійшин було виключено значне число прибічників монархії, прийняті заходи проти повернення до Франції дворян-емігрантів і проти контрреволюційної агітації священиків, що не заприсягнулися. Нові вибори в Раду п'ятисот і Раду старійшин (квітень 1798) принесли перемогу республіканцям-демократам (було вибрано значне число якобінців). Після цього Д. «гойднулася» управо, провівши 22 флореаля (11 травня 1798) рішення про анулювання виборів депутатів-демократів. Влітку 1799 Д. ще раз «гойднулася» вліво. 30 преріаля (18 червня 1799) із складу Д. були виведені відкриті реакціонери; була обкладена прогресивно-прибутковим податком крупна буржуазія. «Політика гойдалок», як визначали її сучасники, відображувала внутрішню слабкість режиму Д., викликала незадоволеність крупної буржуазії, що мріяла про тверду владі, яка надійно захищала б її пануюче положення в країні. Невдачі французьких військ в 1799 ще більш підривали позиції Д. Государственний переворот 18 брюмера (9 листопада 1799), досконалий Наполеоном Бонапартом за підтримки частини армії і крупних фінансистів, поклав існуванню Д. і привів до встановлення режиму військово-буржуазної диктатури.
Літ.: Sciout L., Le Directoire, v. 1—4, P., 1895—97; Guyot R., Le Directoire et la paix de I''europe, des traités de Bâle à la deuxième coalition (1795—1799), P., 1911; Soboul A., Le Directoire et le Consulat (1795—1804), P., 1967.