Джапарідзе Прокофій Апрасионовіч (партійний псевдонім Алеша) [3(15) .1.1880 — 20.9.1918], діяч революційного руху в Росії, один з керівників боротьби за Радянську владу в Азербайджані. Член Комуністичної партії з 1898. Народився в сім'ї поміщика в с. Шардометі, нині Онського району Грузинської РСР. Вчився в Александровськом вчительському інституті (Тбілісі, 1896—1900). У 1900 активно брав участь в організації маївки тбіліських робітників і страйку залізничників (серпень 1900), за який виключений з інституту, арештований, 11 місяців знаходився в Метехськом замку, потім висланий в Кутаїсськую губернію. У 1901—04 член Імеретіно-мінгрельського і Кавказького союзного комітетів РСДРП. У серпні 1904 в Баку вів роботу серед робітників-нафтовиків, був членом Бакинського комітету РСДРП, одним з ініціаторів організації азербайджанської соціал-демократичної групи «Гуммет» . У грудні 1904 керівник загального бакинського страйку. У 1905 делегат від Бакинської партійної організації на 3-м-коді з'їзді РСДРП, де зустрівся с В. І. Леніном. У 1906—08 брав участь у виданні більшовицьких газет і журналів «Бакинський робітник», «Заклик», «Коч-Девет», «Гудок», «Хвиля». У 1906—09 секретар правління Союзу нафтопромислових робітників; організатор боротьби за висновок колективного договору з підприємцями. Вів партійну роботу в Ростові-на-Доні, на Кубані. У 1908—11 неодноразово заарештовувався, був висланий на 3 р. до Великого Устюг. З червня 1914 працював в Тбіліській більшовицькій організації. У травні 1915 знов арештований і засланий в с. Кам'янку губернії Енісейськой, звідки незабаром біг в Тбілісі. У Трапезунді під прізвищем Баратов вів революційну роботу серед солдатів російської армії. Після Лютневої революції 1917 приїхав в Баку і був вибраний до складу Бакинського комітету РСДРП. Разом з С. Р. Шаумяном, Н. Н. Нарімановим, М. Азізбековим, С. М. Ефендієвим, І. Т. Фіолетовим і ін. очолив боротьбу пролетаріату Баку за соціалістичну революцію. У серпні 1917 делегат від Бакинської партійної організації 6-го з'їзду РСДРП(б); на з'їзді вибраний кандидатом в члени ЦК РСДРП(б). У вересні 1917 був головою страйкового комітету, очолював загальний страйк бакинських робітників, який закінчився їх перемогою. З грудня 1917 товариш (заступник) голови, а з січня 1918 голова Виконкому Бакинської ради. У березні 1918 входив до складу Комітету революційної оборони, контрреволюційного заколоту мусаватістов, що керував придушенням. З квітня 1918 одночасно комісар внутрішніх справ Бакинського СНК(Рада Народних Комісарів). У червні 1918 був призначений комісаром продовольства. Після тимчасового падіння Радянської влади в Баку 31 липня 1918 був арештований і в ніч на 20 вересня 1918 розстріляний есерами і англійськими інтервентами в числі Бакинських комісарів на 207-ій версті Закаспійської ж. д.(залізниця)
Соч.: Вибрані статті, мови і листи. 1905—1918 рр., М., 1958.
Літ.: Гулієв А. Н., Найдель М. І., 50 років профспілки робітників нафтової промисловості, Баку, 1956; Гулієв Е., Алйоше Чепарідзе, Баки, 1957.
