Джапарідзе Реваз Андрійович (р. 23.5.1923, с. Баджіті Сачхерського району Грузинської РСР), грузинський радянський письменник. Член КПРС з 1945. Закінчив філософський факультет Тбіліського університету. Друкуватися почав в 1949. У романі «Хевськая наречена» (1951) Д. розповів про учасників Великої Вітчизняної війни, що очолили боротьбу за післявоєнний підйом колгоспного села. Про зміни в житті радянського селянства Д. оповідає в романі «Вдова солдата» (ч. 1—2, 1956—60, русявий.(російський) пер.(переведення) 1963). Автор повістей, розповідей і нарисів: «Таємничий голос» (1960), «Марухськие білі ночі» (1963, русявий.(російський) пер.(переведення) 1967), «Бухенвальдськая дзвіниця» (1965, русявий.(російський) пер.(переведення) 1966), «Наближається літо» (1967), «Прибулець» (1968), «Море, підкорене людиною» (1969). У 1969 опублікував збірку статей «Зважене слово». У романі «Пристрасний тиждень» (1970) змальована мужність грузинських військовополонених. Переклав грузинською мовою «Кінармію» І. Е. Бабеля, розповіді Н. С. Тіхонова і ін. Нагороджений орденом «Знак Шани».
