Дембовський (Dembowski) Едвард [25.4 (або 31.5) .1822, Варшава, — 27.2.1846, Підгуж, поблизу Кракова], польський філософ, революційний демократ. Вихідець з аристократичної сім'ї. У 1839 вступив в підпільну патріотичну організацію «Співдружність польського народу» і незабаром став керівником її революційного крила. У 1842 заснував у Варшаві журнал «Пшегленд наукови» («Przeglad naukowy»), довкола редакції якого групувалася радикальна молодь. У 1843 емігрував в Познаньське князівство, звідки рік потому був висланий поліцією. З середини 1845 нелегально знаходився в Галіциі, де вів підготовку національно-визвольного повстання. 24 лютого 1846 прибув до повсталого Кракова (див. Краківське повстання 1846 ), зайняв пост секретаря диктатора Я. Тиссовського. 26 лютого ліквідовував контрреволюційну змову краківських поміщиків проголосив відміну панщини, перехід землі у власність селян, ліквідацію всіх привілеїв шляхти, створення національних майстерень для ремісників. 27 лютого очолив процесію, що попрямувала в Галіцию для роз'яснення селянству цілей революції. Убитий при нападі австрійських військ.
Будучи прибічником і пропагандистом Р. Гегеля, Д. проте виступав з критикою «еклектизму» його філософії, в якій убачав спробу примирити суперечливі елементи — «існуюче зло з прогресом» — і тим самим прийти до теоретичного виправдання зла. Д. підкреслював необхідність нового філософського синтезу, в якому гегелівська діалектика з властивим їй принципом заперечення була б об'єднана з визнанням революційної активності мас як основної направляючої сили історичного процесу. Спробою такого синтезу була створена під впливом Л. Фейєрбаха «філософія творчості», викладена у вигадуванні Д. «Думки про майбуття філософії» (1845). У «філософії творчості» виражено прагнення звільнитися від гегелівського панлогизма — центр творчого розвитку переноситься з ідеї на само буття, що «відчуває дійсність». У дусі соціалістичних ідей Д. розвиває вчення про процес «усуспільнень», згідно з яким вміст історії полягає в розширенні кордонів суспільної свободи: ця свобода реалізується у політичному і соціальному звільненні народних мас, через відміну приватної власності. У естетові Д. обгрунтовував революційний романтизм. Портрет стор.(сторінка) 65.
Соч.: Pisma, t. 1—5, [Warsz.], 1955; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Декілька думок про еклектизм, в кн.: Ізбр. проїзв.(твір) прогресивних польських мислителів, т. 3, М., 1958; Про поступальну ходу у філософському розумінні реального буття, там же; Творчість як першооснова (zýwioł) самобутньої польської філософії, там же.
Літ.: Нарський І. С., Світогляд Е. Дембовського, М., 1954; Sladkowska A., Poglady społeczno-polityczne i filozoficznе Edwarda Dembowskiego, [Warsz.], 1955; Ladyka J., Dembowski, Warsz., 1968.
