Декав (Descaves) Люсьен (19.3.1861, Париж, — 6.9.1949, там же), французький письменник і публіцист. Захоплення натуралізмом позначилося в першому збірка його новел «Муки Елоїзи Пажаду» (1882). Ті ж тенденції характеризують роман «Унтер-офіцери» (1889), де роздягся побут французької армії, що розбещує, а також подальші твори Д., у основі соціальні і демократичні. В центрі найбільш відомого романа Д. — «Колона» (1901 русявий.(російський) пер.(переведення) 1930) — скинення Вандомськой колони в період Паризької Комуни 1871;проникнутый вірою в Комуну і її борців, роман, проте, не відобразив значення революції і ролі народних мас, оскільки Д. підпорядкував оповідання ідеї реформізму, а не революції. У 1900—44 Д. секретар, з 1945 президент Академії Гонкуров.
Соч.: La cage. Drame, P., 1898; Philémon, vieux de la vieille, P., 1913; Souvenirs d''un ours, P., 1946; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Варава, [X.], 1926.
Літ.: Історія французької літератури, т. 3., М., 1959; Zévaès A., Les procès littéraires au XIX siècle, P., 1924; Descaves P., Mémoires de ma mémoire, P., 1960.
