Дейнека Олександр Олександрович [8(20) .5.1899, Курськ, — 12.6.1969, Москва], радянський живописець, народний художник СРСР (1963), дійсний член АХ(Академія витівок) СРСР (1947; віце-президент в 1962—1966), Герою Соціалістичного Труда (1969). Член КПРС з 1960. Вчився в московському Вхутемас(Вищі державні художньо-технічні майстерні) е (1920—25) у В. А. Фаворського і І. І. Нівінського. Член-засновник суспільства ОСТ. У ранній період (20-і рр.) працював головним чином в області журнальної графіки. Вже в цей час в живописі і графіці Д. склався круг тим і образів, що визначили характер його творчості в цілому; звертаючись до мотивів індустріальної праці, техніки, міського життя, спорту, Д. прагнув виразити світовідчування нової, радянської людини. Його майже монохромні твори 20-х рр. відрізняються виразністю монументальних форм, динамічною композицією, побудованою на контрастному зіставленні плоскості, об'ємів і різних просторових планів, графічно чіткою манерою листа; узагальнені образи робітників, підлеглих то урочисто-напруженому, то бурхливому ритму праці, інженерна логіка ажурних будівельних конструкцій і сама техніка стають втіленням нової епохи в житті країни («На будівництві нових цехів»). У цей же період Д. створив свій кращий твір на історико-революційну тему — картину «Оборона Петрограду» (1928, Центральний музей Озброєних Сил СРСР, Москва), у якій знайшла вираження сувора героїка Громадянської війни 1918—20. У 30-і рр. в творчості художника незрідка з'являються ліричні мотиви («Мати», 1932, Третьяковськая галерея). Сюжети, динамічний ритм і живописне рішення наповнених сонцем і світлом творів Д. цього часу передають ентузіазм перших п'ятирічок, відчуття радості життя і творчої праці радянських людей; твори, присвячені темі спорту, набувають великої соціальну конкретність, втілюючи силу, фізичне і духовне здоров'я радянського суспільства і радянської людини («Донбас. Обідня перерва», 1935, Художній музей Латвійської РСР, Рига; «Майбутні льотчики», 1938, Третьяковськая галерея). Гостротою спостережень і соціальних характеристик відрізняються твори, виконані Д. на основі вражень від поїздок по США, Франції, Італії в 1934—35 («Вулиця в Римі», 1935, Третьяковськая галерея). У роки Великої Вітчизняної війни Д. створив пройняту героїчним пафосом картину «Оборона Севастополя» (1942, Російський музей, Ленінград) і суворі, драматичні пейзажі («Околиця Москви. Листопад 1941 року», 1941, Третьяковськая галерея). У післявоєнний період Д. знов звертається до тем і образів, знайдених в 1920—30-і рр. («Біля моря», 1956—57, Російський музей). Монументальний живопис Д. зі своєї тематики і образних буд тісно пов'язана з його станковими роботами (панно і розписи в Центральному театрі Радянській Армії, 1940, і на ВДНХ(Виставка досягнень народного господарства СРСР), 1957; мозаїки — плафони станцій московського метрополітену «Маяковськая», 1938—39, і «Новокузнецьк», 1943, фриз у фойє Палацу з'їздів в Московському Кремлі, 1960—61; мозаїки «Хороший ранок», «Хокеїсти», 1959—60, «Червоногвардієць», «Доярка», 1962, — Ленінська премія, 1964). Д. багато працював в області станкової графіки (серії — «Севастополь», 1932—34, Третьяковськая галерея і Російський музей, «Москва військова», 1946, Третьяковськая галерея, — обидві акварель, гуаш; і ін.), створював плакати («Фізкультурник», 1933), ілюстрації, а також скульптурні роботи. Викладав (професор з 1940) в московському Вхутєїн(Вищий державний художньо-технічний інститут) е (1928—30), Московському поліграфічному інституті (1928—34), Московському художньому інституті ним. В. І. Сурікова (1934—46 і 1957—63), Московському інституті прикладного і декоративного мистецтва (1945—1952 директор в 1945—48), Московському архітектурному інституті (1953—57). Нагороджений орденом Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
Соч.: З моєї робочої практики, M., 1961; Вчитеся малювати, [сост. при участі До. А. Александрова, Л. Ст Гудськова, і ін.], M., 1961.
Літ.: Маца І. Л., А. Дейнека, M., 1959; А. А. Дейнека. [Каталог виставки], M., 1969; Konečnу D., A. Dejneka, Praha, 1961.
