Дегазація стали, видалення газів з рідкої сталі. Гази роблять шкідливий вплив на фізіко-механічні властивості стали (див. Гази в металах). Вирішити завдання здобуття стали з мінімальним вмістом газів удалося лише на початку 50-х рр. 20 ст завдяки створенню способу позапічної вакуумної обробки рідкої сталі в ковші перед розливанням, запропонованого радянськими ученими А. М. Самарінимі і Л. М. Новіком в 1940. Промислове випробування цього способу було вперше в світовій практиці здійснено в СРСР (1952) на Єнакіївському металургійному заводі; пізніше (1954) у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) на заводі «Бохумер ферайн» був випробуваний спосіб дегазації металу в струмені. Промислове впровадження ковшового способу вакуумування вперше здійснене в СРСР в 1955. Цими роботами належало початок новому напряму — позапічною вакуумною металургії. В кінці 50-х рр. розроблені ін. різновиду процесів позапічного вакуумування рідкої сталі: порційне, циркуляційне і ін., які, як і ковшовий спосіб, отримали широке промислове вживання в багатьох країнах світу. Теоретичною основою позапічних вакуумних процесів є підвищення раськислітельной здатності вуглецю і пониження розчинності водню і азоту при зниженні парціального тиску З, Н 2 і N 2 . Важливим напрямом в розвитку позапічних вакуумних процесів в кінці 60-х рр. з'явилася вакуумна обробка рядової киплячої сталі, що дозволила вирішити складне завдання здобуття низковуглецевої сталі. При позапічній вакуумній обробці сталі, що не розкислює, раськислітельная здатність вуглецю збільшується в 10—20 разів. У цих умовах стає можливим здобуття низковуглецевої сталі з вельми низьким вмістом кисню. Метал з таким низьким вмістом вуглецю і кисню володіє вельми високими пластичними властивостями, а злитки і сляби, відлиті на установках безперервного розливання стали, мають щільну і однорідну будову. Позапічні вакуумні процеси при невеликих витратах на споруду і експлуатацію вакуумних установок значно підвищують техніко-економічні показники металургійного виробництва за рахунок скорочення на 10—20% тривалості плавки, зменшення до 30% витрати розкислювачів і легуючих добавок, збільшення виходу придатної сталі і підвищення її якості. Крім того, термін служби виробів, виготовлених з вакуумованої сталі, підвищується. В світі в 1970 налічувалося близько 400 працюючих установок по позапічному вакуумуванню стали.
Літ.: Самарін А. М., Обробка рідкої сталі у вакуумі, М., 1960; Вакуумна металургія, М., 1962.
