Двохванна піч, агрегат з двох ванн для виплавки стали, в якому тепло газів, що відходять, утворюються в одній з ванн при продуванні розплавленого металу киснем, використовується для нагріву холодної шихти в сусідній ванні.
Після нагріву шихти в другій ванні в неї заливають чавун і починають продування, а гази, що утворюються при цьому, за допомогою шиберов направляють в першу ванну, де вже випущений готовий метал і завантажена холодна шихта ( мал. ). Ідея подібного використання тепла газів, що відходять, для сталеплавильних агрегатів була висунута ще в 1904, проте її реалізація стала можливою лише в 60-і рр., коли в металургії як окислювач став широко застосовуватися кисень. При кисневому продуванні в газах, що відходять, значно збільшилася кількість окислу вуглецю, подальше допалювання якого сприяло ефективнішому прогріванню шихти. Продуктивність Д. п. в 2—4 рази вищий, ніж мартенівською, а витрата палива в 10—15 разів менше. У СРСР продуктивність Д. п., що працюють рудним для скрапу процесом з вмістом 60—70% рідкого чавуну в шихті, перевищує 1 млн. т в рік (1970).
Літ.: «Сталь», 1966 № 7, с. 599—602; «Збірка праць інституту “Стальпроєкт”», 1968 № 7, с. 11—18..
