Даугавпілс, місто на В. Латвійськой РСР. Крупний вузол залізних і шосейних доріг. Пристань на р. Даугава (Західна Двіна). 102 тис. жителів (1970, в 1939—52 тис.). Друге після Риги по числу жителів місто Латвії. Заснований в 1275 Лівонським орденом як фортеця Дінабург (у 19 км. від сучасного міста). У 1577 зруйнований під час Лівонськой війни Іваном IV, заклав замокнуло на місці сучасного Д. За місто вели між собою боротьбу Росія Польща, Швеція. У 1656 узятий російською армією, перейменований в Борісоглебов (Борісоглебськ). У 1667 перейшов до Польщі, в 1772 — до Росії. У 18—19 вв.(століття) мав значення фортеці. З 2-ої половини 19 ст — один з торгівельних центрів західної Росії. З 1893 місто назване Двінськом, з 1920 — Д. З 1920 у складі буржуазної Латвії, з 1940 — Латвійською РСР. Під час Великої Вітчизняної війни 1941—45 був окупований (з 26 червня 1941 по 27 липня 1944) німецько-фашистськими військами.
Головні галузі промисловості: хімічна, металообробна, легка і харчова. Заводи: локомотіворе-монтний, «Електроінструмент», «Мотовелоцепь», авторемонтний. В кінці 1963 вступив в буд крупний завод хімічного волокна. Є меблевий, взуттєвий, мясо- і молочний комбінати, пивоварний і консервний заводи, льонозавод, виробництво будматеріалів. Педагогічний інститут, загальнотехнічний факультет Ризького політехнічного інституту технікуми: ж.-д.(железнодорожний) транспорту і вечірній механічний; медіцинськре і музичне училища. Театр, краєзнавчий і художній музей.
Регулярне планування Д. відноситься до 19 ст Фортеця спроектована в 1810 інженером Е. Ф. Гекелем (забудована в 1820—1830-х рр. по проектах архітектора А. Е. Штауберта). У післявоєнні роки ведеться крупне житлове будівництво. Пам'ятники: жертвам фашизму в Межциемськом лісу (вапняний туф, 1960 скульптор Х. Спрінцис, архітектор З. Абеліті), стела «Двінци» на привокзальній площі (чеканка по міді, 1967, скульптор І. Фолкманіс), пам'ятник В. І. Леніну (гранує, 1970, скульптор А. Н. Черніцкий, архітектор Ст Калнинь).
Літ. : Штейман І., Музикант Я. і Пакаліс Я., Даугавпілс у минулому і сьогоденні, Рига, 1959; Степране І. і Трейс Р., Даугавпілс, Рига, 1968.
