Дауге Павло Георгійович (партійний псевдонім Списів) [10(22) .8.1869, с. Саука, нині Екабпілсський район Латвійської РСР, — 2.9.1946, Рига], активний учасник революційного руху, учений, один з основоположників стоматології в СРСР, заслуженого на діяча культури Латвійської РСР (1945). Член Комуністичної партії з 1903. Народився в сім'ї вчителя. Закінчив московську зуболікарську школу в 1897, вчився в Берлінському зуболікарському інституті. У 1904 за кордоном познайомився с В. І. Леніном. Працюючи в Москві, був в 1905—07 членом літературно-лекторської групи при МК РСДРП, співробітничав в більшовицьких газетах «Боротьба» (1905), «Світоч» (1906). Був перекладачем на латиську мову ряду творів Ф. Енгельса. Делегат 2-го і 3-го з'їздів Соціал-демократії Латиського краю. У жовтні 1917 брав участь в боротьбі за Радянську владу в Москві. У 1918—28 член першої колегії і завідувач зуболікарською підсекцією Наркомздрава РРФСР, з 1928 — на викладацькій і науковій роботі в Москві, Ризі. Делегат 8-го і 15-го з'їздів партії. За ініціативою Д. у Москві був створений Державний науково-практичний інститут зуболікування (згодом Державний інститут стоматології і одонтології), де в 1928-31 Д. був професором. Організував журнал «Одонтологія і стоматологія» (1923). Член Міжнародної зуболікарської академії у Вашингтоні (1929), почесний член Віденського зуболікарського суспільства (1931). Автор ряду наукових праць по історії революційного руху в Латвії, а також по стоматології і організації охорони здоров'я.
Соч.: Соціальні основи радянської стоматології, М-код.,1933; І. Діцген, М., 1934; Революція 1905-1907 рр. в Латвії, Рига, 1949.
Літ.: Ратнек До., Видатний діяч партії, «Комуніст Радянської Латвії», 1959 №2; Пам'яті П. Р. Дауге, «Стоматологія», 1948 № 3; Lipovecka L., Arsts, filozofs cīnītājs Pauls Dauge. 1869—1946. Rīga, 1968.
