Далекобійність зброї, максимальна дальність, на яку даний вигляд зброї (знаряддя, міномет, автомат і ін.) може закинути свій снаряд (мину, кулю). Гладкоствольна стрілецька зброя і гладкоствольна артилерія мали невелику далекобійність: мушкет (16—17 вв.(століття)) до 150 м-код , досконаліші рушниці 18—19 вв.(століття) до 200 м-код, польова артилерія до 1,1—1,3 км., облогова артилерія до 4 км. З винаходом нарізної зброї, що набула масового поширення в середині 19 ст, Д. о. складала: штуцера (кінець 18 — почало. 19 вв.(століття)) до 800 м-код, рушниці (2-я половина 19 ст) до 2000 м-код, артилерійських знарядь (почало 19 ст) до 3000 м. Перед початком 1-ої світової війни 1914—18 далекобійність польової артилерії складала: гаубиць 4—8 км., гармат 6—9 км. Проблема збільшення Д. о. найгостріше встала в ході 1-ої світової війни, коли тактична глибина оборони почала перевищувати дистанцію дійсного вогню польової артилерії і виникла необхідність ураження цілей в тилу противника. Ця проблема вирішувалася за рахунок зміни калібру знарядь, збільшення довжини і міцності стволів, вживання потужніших вибухових речовин як заряд, поліпшення балістичних властивостей знарядь і снарядів і ін. У німецькій армії в 1915 були створені знаряддя з дальністю стрілянини 45 км., в 1917 — 62 км., а в 1918 — до 120 км., проте такі наддальньобійні знаряддя із-за їх великої маси, трудності перевезення, неточності стрілянини і ін. недоліків не отримали поширення. На початок 2-ої світової війни 1939—45 гаубиць мали далекобійність 9—17 км., гармати — 11—21 км. Д. о. післявоєнного періоду складає: гаубиць до 21, гаубиць-гармат до 20, гармат до 32 км., стрілецької зброї калібру 7,62 мм (карабін, автомат, кулемет) — 1,5—3,5 км., у декілька разів перевищуючи дальності стрілянина, на якій доводиться вести вогонь з цих видів зброї; гранатометів до 400 м-код, протитанкових керованих ракет до 6 км. Ракети, залежно від призначення, можуть уражати цілі на відстанях від декількох сотень м-коду до декількох тис. км. (див. також Дальність стрілянини ) .
