Давічо Оскар (р. 18.1.1909, Шабац), сербський письменник. Закінчив філософський факультет в Бєлграді (1930). Працював викладачем середніх шкіл. Був членом т. н. бєлградської групи сюрреалістів, але незабаром прилучився до інтелігенції, пов'язаної з компартією Югославії. За пропагандистську діяльність в 1932 засуджений на каторгу. Під час фашистської окупації Югославії був поміщений в італійський концтабір. Після капітуляції Італії (1943) перейшов на партизанську територію, взяв участь в народно-визвольній боротьбі. Творча дорога і ідейно-естетичні позиції Д. суперечливі. На початку 30-х рр. Д. пише в рамках поетики сюрреалізму (збірка «Анатомія», 1930). З кінця 30-х рр. до початку 50-х рр. в його творчості переважають елементи реалізму (збірка «Вірші», 1938, поема «Зренянін», 1947, збірка «Вишня за стіною», 1950). Потім Д. знову пов'язує свою творчість з модернізмом, виступає одним з головних його теоретиків. Поезія Д. тих років стає абстрактною, важкою для сприйняття (поема «Человеков чоловік», 1953, збірки «Населені очі», 1956, «Каїрос», 1959). Д. багато експериментує і в області художньої прози. Роман «Песня» (1952), в якому змальована боротьба бєлградських комсомольців-підпільників з фашистськими окупантами, в основному реалістичний (хоча і містить немало елементів фрейдизму в трактуванні характерів). Близькі до нього по манері листа романи «Бетон і світляки» (1956), тетралогія «В'язниця» («Мовчання», 1963, «Голод», 1963, «Таємниці», 1964, «Втеча», 1966). У цих творах, як і в романах, написаних в суто модерністською, переважно сюрреалістськой, манері («Робоча назва нескінченність», 1958, «Генералбас», 1962), Д. ставить в полемічному плані проблеми соціалізму, гуманізму, революційної етики, трактуючи їх незрідка з фрейдистських позицій.
Літ.: Николін Ст М., Рябова Е. І., На помилковій дорозі, в збірці: Література слов'янських народів, ст 6, М.. 1961; Ільіна Р. Я., Романи Оскара Давічо, там же, ст 7, М., 1962; Kapidzić- Оsmanagić Н.. Srpski nadrealizam i njegovi odnosi sa francuskim nadrealizmom, Sarajevo, 1966: Бібліографjа Оскара Давічо, Београд, 1969.
