Давіденков Сергій Миколайович [13(25) .8.1880, Рига, — 2.7.1961, Ленінград], радянський невропатолог, академік АМН СРСР(Академія медичних наук СРСР) (1945), заслуженого на діяча науки РРФСР (1934). У 1904 закінчив медичний факультет Московського університету. З 1912 завідувач кафедрою нервових хвороб Харківського жіночого медичного інституту, з 1920 — Бакинського університету і одночасно (1921—23) ректор цього університету. З 1932 і до кінця життя завідувач кафедрою нервових хвороб Ленінградського інституту для удосконалення лікарок. У 1933—37 працював під керівництвом І. П. Павлова . Д. широко використовував і упровадив в клініку нервових хвороб фізіологічні методи дослідження. Основні роботи присвячені травмам нервової системи, атаксії, афазії, енцефаліту, професійній патології, спадковим захворюванням, неврозам. У роки Великої Вітчизняної війни 1941—45 був головним невропатологом Ленінградського фронту. Нагороджений орденом Леніна, орденом Червоної Зірки і медалями.
Соч.: Спадкові хвороби нервової системи, М., 1932; Клінічні лекції з нервових хвороб, [ст 1—4], Л., 1952—61.
Літ.: Боголепов Н. До., Сергій Миколайович Давіденков (до 75-ліття з дня народження), «Журнал невропатології і психіатрії ім. С. С. Корсакова», 1955, т. 55 № 11.
