Давид (David) Едуард (11.6.1863, Едігер на Мозеле, — 24.12.1930, Берлін), діяч німецької соціал-демократії, ревізіоніст. Був вчителем гімназії (до 1894). З 1893 в Соціал-демократичній партії. Одним з перших виступив з відкритою ревізією марксизму з аграрного питання, заперечував дію економічних законів капіталізму в землеробстві. У своїй головній праці «Соціалізм і сільське господарство» (1903, русявий.(російський) пер.(переведення) 1903 і 1906) Д. намагався спростувати теорію Маркса про концентрацію виробництва в сільському господарстві, довести «стійкість» дрібноселянського господарства і його «перевагу» над великим, захищав т.з. закон убуваючої родючості грунту. На конгресі Штутгарту 2-го Інтернаціоналу (1907) захищав резолюцію, що виправдовувала колоніальну політику імперіалізму. У роки 1-ої світової війни 1914—18 социал-шовініст. В. І. Ленін піддав погляди Д. знищувальній критиці. У 1903—18 і 1920—30 Д. був депутатом рейхстагу, одним з керівників соціал-демократичної парламентської фракції, в жовтні 1918 увійшов до кайзерського уряду Макса Баденського як молодший статс-секретар в міністерстві закордонних справ. У лютому 1919 був першим головою Національних зборів Веймарського, в лютому 1919 — червні 1920 міністром внутрішніх справ. У 1922—27 представник центрального уряду в Гессене.
Літ.: Ленін Ст І., Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво (див. Довідковий том, ч. 2, с. 432).
