Гірська артилерія, вигляд артилерії, призначеної для дій в горах і на сильно пересіченій, труднопрохідній місцевості. На озброєнні Р. а. полягають легкі гармати, гаубиці і міномети. У організаційному відношенні дивізіони (батареї) Р. а. входять до складу військ, призначених для дій в гірських умовах. Конструкція гірських знарядь і мінометів розрахована на перевезення їх в розібраному вигляді на в'юках кіньми або ін. тваринами, а також на кінній або механічній тязі. Кількість в'юків залежить від конструкції знаряддя (міномета). Маса одного в'юка зазвичай не перевищує 100—120 кг . Бойове використання Р. а. і стрілянина її відрізняються рядом особливостей, що вимагають спеціальної підготовки особового складу.
Р. а. зародилася в різних європейських арміях в кінці 18 — початку 19 вв.(століття) У Росії сформована в 1842 12-гарматна гірська батарея поклала початок існуванню російської Р. а. У подальшому на озброєнні російською Р. а. знаходилася 2,5- дм гірська гармата зразка 1883, 76- мм гірська гармата зразка 1909. На початок Великої Вітчизняної війни 1941—45 у складі радянської Р. а. налічувалося ок. 2,5 тис. гірських знарядь і мінометів. Вживання гранатометів і вертольотів зменшує значення в'ючної артилерії.
Літ.: Історія вітчизняної артилерії, т. 1—3, кн. 1—4, 7—8, М. — Л., 1959—64; Курс артилерія, 3 видавництва, кн. 1, М., 1948.
