Гідравлічний таран , водопідіймальний пристрій, в якому для подачі води використовується підвищення в ній тиску при періодично створюваних гідравлічних ударах . Р. т. був відомий ще в 18 ст Теорія Р. т. була розроблена Н. Е. Жуковським (1907). Одну з досконалих конструкцій Р. т. запропонував радянський інженер Д. І. Трембовельський (1927).
В період розгону ( мал. ) при короткочасному відкритті клапана 4 (уручну) в трубі 6 , що підводить, під дією підпору створюється потік води з середньою витратою Q, який скидається через цей клапан. Коли силову дію води зрівноважить вага клапана, він піднімається. Швидке закриття клапана 4 , а отже раптова зупинка води, викликає гідравлічний удар. Різке підвищення тиску відкриває клапан 5 , через який виходить деяка кількість води з середньою витратою q < Q . У робочому періоді вода по трубопроводу 2 поступає у верхній бак 1 , здолавши натиск H > h . Стисле повітря, що знаходиться в напірному ковпаку 3 , вирівнює подачу води по трубопроводу. В кінці другого періоду тиск в клапанній коробці стає трохи менше, тому клапан 5 закривається, а клапан 4 відкривається, що забезпечує автоматичне повторення циклу. Ккд Р. т. залежить від натиску і для співвідношення
( мал. ) рівний 0,92, а для
складає 0,26.
Р. т. застосовний там, де є запас води, що значно перевищує потрібну кількість, і де є можливість розташувати установку нижче рівня джерела. Набув поширення в сільському господарстві, для водопостачання невеликих будівництв і т.п.
Літ.: Чистопольський С. Д., Гідравлічні тарани, М. — Л., 1936; Овсепян Ст М., Гідравлічний таран і таранні установки, М., 1968.
