Гусев-оренбурзький (псевдонім; справжнє прізвище Гусев) Сергій Іванович [23.9 (5 . 10). 1867, Оренбург, — 1.6.1963, Нью-Йорк], російський письменник. Народився в купецькій сім'ї. У 1893 став сільським священиком; у 1898 зняв з себе сан.(санітарний) Почав друкуватися в 1890. Великий вплив зробили на Р. знайомство с М. Горьким і участь в збірках «Знання», де були опубліковані кращі його твори: повести «В приході» (1903), «Країна отцов» (1905), «Лицар Ланчелот» (1910), «В глухому повіті» (1912). Писав про зубожіння російського села, викривав церкву і її служителів. У «Країні отцов» змальовано наростання революційних подій в місті і селі, створений образ селянина-революціонера. В період реакції після Революції 1905—07 Р. віддав дань декадентським настроям («Казки землі», 1908, і ін.). Після Жовтневої революції емігрував, жив в Нью-Йорку. У 1928 опублікував роман «Країна дітей».
Соч.: Полн. собр. соч.(вигадування), т. 1—16, П., 1913—18; Повести і розповіді. [Вступ. ст. І. М. Гронського], М., 1958.
Літ.: Луначарський А. Ст, Критичні етюди, Л., 1925, с. 122—34; [Касторський С. В], Гусев-оренбурзький, в кн.: Історія російської літератури, т. 10, М. — .М., 1954; Гиллер Р. Д., Нариси і фейлетони С. Гусева-Оренбургського (1897—1902), Краснодар, 1968; Історія російської літератури кінця XIX — нач. XX століття. Бібліографічний покажчик, М. — Л., 1963.
