Гурко Василь Іосифович
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Гурко Василь Іосифович

Гурко, Ромейко-Гурко Василь Іосифович [8(20) .5.1864—11.11. 1937, Рим], російський генерал від кавалерії (1916). Син генерал-фельдмаршала І. Ст Гурко . Закінчив Пажеський корпус (1885) і Академію Генштабу (1892). Під час англо-бурської війни 1899—1902 військовий агент при армії бурів, учасник російсько-японської війни 1904—05. З жовтня 1906 голова Військово-історичної комісії по опису російсько-японської війни. З 1911 командував 1-ою кавалерійською дивізією, з листопада 1914 6-м-коди армійським корпусом потім 5-ою і Особливою (з серпня 1916) арміями, З жовтня 1916 по лютого 1917 в.о. начальника штабу верховного головнокомандуючого; за ініціативою Р. 4-батальйонні полиці були переформовані в 3-батальйонних. Після лютневої революції командував військами Західного фронту, 23 травня 1917 за критику Тимчасового уряду і монархічні вислови знижений в посади до начальника дивізії в липні 1917 арештований за листування з Миколою II і в серпні 1917 висланий за кордон. У 1919 відмовився очолити білогвардійські сили на півночі і північному Заході.