Гурамішвілі Давид [1705, з.Сагурамо, поблизу Мцхети, — 21.7(1.8) .1792, Миргород], грузинський поет. З древнього княжого роду. Судячи по його віршах, Р. здобув хорошу освіту. Хлопцем попав в полон до лезгинів, відвезений в гори, біг звідти і пробрався до берегів Тереку, де йому надав допомогу російський поселенець. У 1729—30 Р. був в Москві в свиті пануючи Вахтанга VI, після смерті якого, в 1738 прийняв російське підданство і був зарахований рядовим грузинського гусарського полку. Брав участь в європейських походах, був з 1758 близько року в полоні у пруссаків. У 1760 вийшов у відставку і зайнявся сільське господарством на отриманих їм землях в Миргороді (Україна).
Автор знаменитої автобіографічної збірки «Давітіані» (тобто «Давидове»), датованої вереснем 1787, який складається з двох поем і ліричних віршів. У ідейно насиченій поемі «Беди Грузії» правдиво змальований трагічний період історії Грузії 1-ої половини 18 ст, причому в оповідання майстерно вплетені пригоди самого поета. Р. виступає як поет-громадянин, патріот; він таврує міжусобні війни, світську і духовну феодальну знать, що розклалася, нарікає на долю гаряче улюбленої батьківщини, страждаючої від внутрішніх неладів, від вторгнення турок і персів. Висока простота і народність форми, напружений драматизм поеми визначили її вплив на вантаж.(грузинський) поезію 19 і 20 вв.(століття) У буколічній поемі «Пастух Кацвія» Р. увлекательно і невимушено описує ідилічне життя селян і пастухів на фоні прекрасний змальовуваних укр.(український) степових пейзажів. Р. залучають душевна простота і стійкість етичних засад здорових і життєрадісних сільських трудівників. Звільнивши грузинську поезію від східної екзотики, від книжкової химерності, Р. перший вніс до поезії елементи народної мови. Поема «Пастух Кацвія» чудова новизною тематики, жвавістю виклади, відчуттям гумору. Велика частина ліричних віршів Р. написана в пісенному жанрі на мотиви народних романсів. Вірш Р. напевен, витончений, легкий. Він користується широкою популярністю серед грузнув.(грузинський) народу. У 1949 на могилі поета в Миргороді споруджений пам'ятник.
Соч.: у русявий.(російський) пер.(переведення) — Давітіані. Вірші і поеми. Пер. з грузнув.(грузинський) Н. Заболоцкого, Тб., 1954; Вірші і поеми. [Пер, з грузнув.(грузинський), вступить. ст. і прімеч. Р. Леонідзе], Л., 1956; Давiтiaнi, перекладення М. Бажана, До., 1955.
Літ.: Барамідзе А. Р., Д. Гурамішвілі, Короткий нарис життя і творчості, Тб., 1955.
