Гудцов Микола Тимофійович
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Гудцов Микола Тимофійович

Гудцов Микола Тимофійович [1(13). 11.1883, Мещовськ, нині Калузькою обл., — 29.1.1957, Москва], радянський металознавець, академік АН(Академія наук) СРСР (1939). Закінчив Петербурзький політехнічний інститут (1912). З 1930 професор Ленінградського політехнічного інституту, з 1943 Московського інституту стали. Розвиваючи наукові ідеї Д. К. Чернова і А. А. Байкова, Р. заснував нову школу в області металознавства і термічної обробки стали. Ним розроблені теорія твердих розчинів, теорія кристалізації стали, фізична теорія ліквації, теорія відпуску загартованої сталі, теорія графітациі стали; вивчений вплив домішок на будову і властивості стали. Р. склав вперше в СРСР фундаментальні курси для вузів: «Спеціальна сталь, її властивості, обробка і вживання» (1920—28), «Металографія і термічна обробка стали» (1924—32). Державна премія СРСР (1943). Нагороджений орденом Леніна, 2 ін. орденами, а також медалями.

  Літ.: Сидорін І. І., Роль російської науки в розвитку металознавства і термічної обробки металів, ч. 2, М., 1951.

Н. Т. Гудцов.