Губер Олександр Андрійович [19.3(1.4). 1902, сіло Кам'янка, нині Черкаською обл., — 16.6.1971, Москва], радянський історик, академік АН(Академія наук) СРСР (1966; член-кореспондент 1953). Член КПРС з 1952. Закінчив Московський інститут сходознавства (1925). Фахівець з історії країн Південно-східної Азії, головним чином Індонезії, Філіппін, В'єтнаму. Поклав початок вивченню в СРСР історії цих країн, розробив ряд основних проблем їх історичного розвитку (дав аналіз становлення соціальної структури колоніальної Індонезії, вперше в науці розкрив класовий характер і рушійні сили філіппінської революції і т. д.). Р. належать також роботи по загальних питаннях національно-визвольного руху колоніальних народів, по історії міжнародних відносин, по історії сходознавства і ін. Працював в інституті історії АН(Академія наук) СРСР (1938—45; 1957—68), в інституті загальної історії АН(Академія наук) СРСР (з 1968), в інституті сходознавства АН(Академія наук) СРСР (1950—56; у 1954—56 — директор інституту). Р. вів викладацьку роботу в Московському університеті (з 1937), в Академії суспільних наук при ЦК КПРС (з 1946), був одним з авторів учбових курсів по історії країн Сходу. З 1957 Р. голова Національного комітету істориків Радянського Союзу, член Головної редакції Радянської історичної енциклопедії (з 1958), головний редактор журналу «Нова і новітня історія» (1956—62). З 1965 по серпень 1970 віце-президент, з серпня 1970 президент Міжнародного комітету історичних наук. З 1958 президент суспільства радянсько-індонезійської дружби. Нагороджений 2 орденами, а також медалями.
Соч.: Індонезія. Соціально-економічні нариси, М. — Л., 1932; Філіппіни, М., 1937; Хосе Різаль, М., 1937 (совм. з О. До. Риковськой); Філіппінська республіка 1898 р. і американський імперіалізм, 2 видавництва, М., 1961; [Основні праці А. А. Губера], «Народи Азії і Африки», 1962 №2.
