Гріценко Микола Олімпієвіч [р. 11 (24). 7.1912, ст. Ясиноватая, нині Донецькою обл.], російський радянський актор, народний артист СРСР (1964). У 1940 закінчив училище при Театрі ім. Евг. Вахтангова і вступив в трупу цього театру. Мистецтву Р. властиві вільне володіння різними жанрами, схильність до глибокого зовнішнього і внутрішнього перевтілення, уміння користуватися прийомами гротеску, буфонади. Серед найбільших комедійних робіт: Молоков («На золотому дні» по Маминому Сибірякові), Тарталья («Принцеса Турандот» Гоцци), Мамаєв («На всякого мудреця досить простоти» Островського), Казанец («Кухарка» і «Кухарка заміжній» Софронова). Комедійна палітра Р. багата фарбами: від іронічної, імпровізаційної театральної гри до гострих і широких сатиричних узагальнень. Важливе місце в творчості Р. зайняла робота над драматичними ролями російської класики: Федір Протасов («Живий труп» Л. Н. Толстого), князь Мишкин («Ідіот» по Достоєвському). У цих ролях актор передає душевну доброту, вільнодумство, бунт проти святенництва. Грав роль Цветухина («Перші радощі» і «Кирило Ізвеков» по романах Федіна «Перші радощі» і «Незвичайне літо»). Знімається в кіно: Артамашев («Кавалер Золотої зірки»), Рощин (у трилогії «Ходіння по муках» по А. Н. Толстому — «Сестри», «Вісімнадцятий рік», «Похмурий ранок»), Каренін («Ганна Кареніна»). Державна премія СРСР (1952), Державна премія РРФСР ім. До. С. Станіславського (1970). Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
