Грунт в живопис, проміжний шар, що наноситься на основу (поверхня стіни, дошки, полотна, картону) з метою забезпечити її міцний зв'язок з барвистим шаром, а також створити для живопису бажані колірний фон (білий, коричневий, сірий) і фактуру (гладку, зернисту і ін.). Головним компонентом Р. є порошкоподібна речовина (мів, гіпс, вапно, свинцеві або цинкові білила), зв'язана клеєм, рослинними оліями або масляними емульсіями.
Р. підрозділяються: залежно від основного компонента — на меловиє, гіпсові, вапняні і т. п.; залежно від єднального — на клейових, масляних і емульсивних. У монументальному живописі із старовини використовуються глиняні, гіпсові і вапняні грунти (одношарові і багатошарові), а з 19 ст — і цементні; у древньому і середньовічному станковому живописі і мініатюрі — крейдяні і гіпсові грунти на тваринних клеях. З появою масляного живопису (15 ст) поряд з клейовими починають застосовуватися емульсивні і масляні грунти (одношарові і багатошарові). Р. в російському середньовічному стінописі, в іконописі, а також в розписному або позолоченому різьбленні по дереву називається левкасом .
Р. в графіці — кислототривкий шар, що наноситься при виконанні деяких видів гравюри (наприклад, офорту, акватинти) на металеву дошку гравіювання з метою оберегти при тому, що труїть окремі її ділянки від дії кислоти.
Літ.: Тютюнник Ст Ст, Грунтоване полотно для масляного живопису, М., 1949; Киплік Д. І., Техніка живопису, 6 видавництво, М. — Л., 1950; Сланський Би., Техніка живопису. Живописні матеріали, [пер. з чеш.(чеський)], М., 1962.
