Грузинська Православна церква , один з прадавніх православних християнських церков; виникла в 1-ій половині 4 ст, коли Грузія прийняла християнство як державну релігію. В порівнянні з іншими православними церквами (див. Православна церква ) Р. п. ц. має деякі відмінності в літургійних правилах. До 5 ст Р. п. ц. підкорялася антиохійському патріархові, а потім стала самостійною (автокефальною). На чолі Р. п. ц. стояв архієпископ, з 5 в.— католікос, з 11 ст — католікос-патріарх, резиденцією якого була Мцхета. У Абхазії (Західна Грузія) був свій католікос, бічвінтським, що іменувався, оскільки його кафедра була в Бічвінте (нині Піцунда). Він підкорявся католікосові-патріархові, але в 15 ст, у зв'язку з розпадом єдиної грузинської монархії і утворенням незалежного царства в Західній Грузії, став самостійним. Р. п. ц. володіла великою економічною силою. Їй належали обширні землі і багато кріпосних селян. Багатства церкви зростали за рахунок тих, що подарували від царів і феодалів і покупки земель. Для посилення свого впливу на населення Р. п. ц. було побудовано багато монастирів (Алавердський, Вардзіа, Гелаті, Ікалто, Шиомгвімський, Шатберд і ін.), що були значними феодальними господарствами, в яких експлуатувалася праця залежного населення. Найбільш крупні володіння були в католікоса-патріарха і бічвінтського католікоса. З метою зміцнення свого впливу і збільшення доходів Р. п. ц. насильницький насаджувала християнство серед горців. Затвердження християнської релігії супроводилося знищенням язичеських храмів. При цьому загинули багато пам'ятників древнегрузінськой культури. В середні віки грузинські царі, будучи зацікавлені в підтримці сильною Р. п. ц., наділили її судовими і фінансовими привілеями. Значні доходи Р. п. ц. отримувала від стягування подимного єпархіального збору з населення. Впродовж багатьох століть наука і освіта в Грузії були монополізовані церквою, що гальмувало їх розвиток. Проте Р. п. ц. зіграла певну роль в розвитку освіти в країні в середні віки. При деяких монастирях виникали кухлі (у Шиомгвімськом, Давід-Гареджськом, Алавердськом і ін.), академії (у Гелаті, Ікалто) і тому подібне Значний розвиток діяльність цих центрів грузинської культури отримала в 11 — початку 13 вв.(століття), в період створення і зміцнення єдиної грузинської держави. Після приєднання Грузії до Росії на початку 19 ст Р. п. ц. втратила автокефалію. Були скасовані посади католікоса-патріарха Грузії (1811) і бічвінтського католікоса (1814). У 1811 був заснований грузинський екзархат Синоду для управління Р. п. ц. За законом 1811 велика частина церковних земель і кріпаків перейшло до т.з. «церковному відомству», а духівництво стало отримувати платню казначейства. У 1852—53 майно Р. п. ц. перейшло до казни. Лише невелика частина крупних церков і монастирів зберегла свої землі.
В березні — вересні 1917 грузинське духівництво відновило автокефалію Р. п. ц. і, скасувавши екзархат, вибрало католікоса-патріарха Грузії. У роки Революції 1905—07 і Громадянської війни 1918— 1920 грузинське духівництво в Закавказзі активно підтримувало контрреволюціонерів. Пізніше за Р. п. ц. зайняла лояльну позицію по відношенню до Радянської влади. У 1943 було встановлено спілкування між Р. п. ц. і російською православною церквою, що визнала автокефалію Р. п. ц.
