Гротеволь (Grotewohl) Отто (11.3. 1894, Брауншвейг, — 21.9.1964, Берлін), діяч німецького робочого руху, політичний і державний діяч ГДР(Німецька Демократична Республіка). По професії друкар. Закінчив 8-річну школу; у 1924—1926 вчився в Академії ім. Лейбніца в Ганновері, в 1926—30 вільний слухач Вищої політичної школи, Вищої комерційної школи в Берліні і Берлінського університету. Вступив в 1908 в організацію соціалістичній робочій молоді в Брауншвейге, в 1910 став її головою, активно боровся проти мілітаризму. У 1912 вступив в Соціал-демократичну партію Німеччини. У 1914—18 служив в армії, засуджував зрадницьку політику керівництва Соціал-демократичної партії. У 1918 вступив в Незалежну соціал-демократичну партію Німеччини, в 1922 став знову член Соціал-демократичної партії, згодом належав до її лівого крила. У 1919—21 службовець комунальної страхової каси. У 1920—1925 депутат ландтагу землі Брауншвейг, в 1921—22 міністр внутрішній подів і народної освіти, в 1923—24 міністр юстиції уряду Брауншвейга. У 1925—33 депутат герм.(німецький) рейхстагу від Соціал-демократичної партії. Одночасно голова організації Соціал-демократичної партії в Брауншвейге, в 1925—33 президент земельної страхової компанії Брауншвейга. У 1933, після захвату влади нацистами, був усунений від роботи. Приймав активна участь в нелегальній антифашистській боротьбі. У 1938 Р. був арештований по звинуваченню в державній зраді і до березня 1939 знаходився у в'язниці. У листопаді знов арештований за підозрою в змові проти Гітлера і протягом 4 мес був під слідством. Після звільнення продовжував антифашистську діяльність. У 1940—45 працював в одній з берлінських будівельних контор.
Після розгрому фашистського режиму в Германії Р. розвернув активну діяльність у відновленій Соціал-демократичній партії Німеччини. У 1945 був вибраний голова Центрального правління Соціал-демократичної партії. Рішуче виступив за єдність німецького робочого руху. При безпосередній активній участі Р. в 1946 в східній частині Німеччини сталося об'єднання КПГ і СДПГ в Соціалістичну єдину партію Німеччини (СЕПГ). На об'єднувальному з'їзді в квітні 1946 Р. був вибраний в Центральне правління СЕПГ(Соціалістична єдина партія Німеччини) і став (разом с В. Піком) одним з її голів. З 1946 член Центрального секретаріату Правління СЕПГ(Соціалістична єдина партія Німеччини), з 1949 член Політбюро Центрального правління, а потім — Політбюро Центрального Комітету СЕПГ(Соціалістична єдина партія Німеччини). Після проголошення Німецької Демократичної Республіки (7 жовтня 1949) став прем'єр-міністром ГДР(Німецька Демократична Республіка). З 1947 Р. входив в склад постійного комітету Йому. народного конгресу за єдність і справедливий світ, а в 1948—49 до складу Німецької народної ради. Був головою Конституційної комісії Народної ради, що розробила першу Конституцію ГДР(Німецька Демократична Республіка) (1949). З 1950 член Національної ради Національного фронту демократичної Німеччини. З вересня 1960 — один із заступників голів Державної ради ГДР(Німецька Демократична Республіка). Р. неодноразово виступав із заявами і багатьма конструктивними пропозиціями, в яких знаходили віддзеркалення послідовна боротьба ГДР(Німецька Демократична Республіка) за демократію і соціалізм, за зміцнення дружби з Радянським Союзом і ін. соціалістичними країнами, проти відродження мілітаризму і реваншизму у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини), за мир і безпеку в Європі. Нагороджений орденом Карла Маркса, 3 орденами (у золоті) за заслуги перед вітчизною. Тричі удостоєний звання Героя Труда ГДР(Німецька Демократична Республіка) (1954, 1959, 1964). Нагороджений орденом Леніна.
Соч.: 1m Kampf um die einige Deutsche Demokratische Republik. Reden und Aufsätze, Bd 1—6. Ст, 1959—1964; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Ізбр. проїзв.(твір) (1945—1960), М. .1966.
