Гренадери (франц. grenadiers, від grenade — граната), рід піхоти в європейських арміях 17—20 вв.(століття) Спочатку Р. називалися солдати-гранатометники, що з'явилися під час Тридцятирічної війни 1618—1648. До кінця 17 ст у всіх європейських арміях формуються гренадерські роти (вперше у Франції в 70-х рр.). Р. призначалися для дій в голові штурмових колон, на флангах. На початку 18 ст з'являються окремі гренадерські частини. До кінця 18 ст Р. перетворюються на добірні по складу війська, що не відрізняються по озброєнню і характеру дій від останньої піхоти. Обмежене поширення мали кінний Г., що виконували ті ж завдання, що і Г. у піхоті.
В Росії гренадерські роти вперше згадуються в 1694 в окремих полицях. У 1704 вводяться у всіх піхотних і кавалерійських полицях. У 1708 формуються перші гренадерські полиці, що існували в 1708—25 і 1756—1917 в кількості від 4 до 20. У 1811 зведені в 2 дивізії, в 1814 утворений Гренадерський корпус з 3 дивізій. Кінно-гренадерські полиці існували в 1709—25, 1756—63 і 1790—93 в кількості від 1 до 6. У 1831 лейб-гвардії Драгунський полк перейменований в кінно-гренадерський. На початку 20 ст існували наступні гренадерські частини: у гвардії — 1 кавалерійський і 1 піхотні полиці і 1 рота (палацових Р.), в армії — 16 піхотних полків зведених в 4 дивізії), 4 артилерійських бригади, 1 артилерійський дивізіон і 1 саперний батальйон. 1-я і 2-я гренадерські дивізії входили в Гренадерський корпус. Р. мали деякі відмінності в обмундируванні [зображення Гренади (гранати), що горить, на головних уборах, гудзиках, лядунках і пряжках]. Збереглися в англійській гвардії (1 полк); у західнонімецькій армії «Панцер-г.» називалися мотострільці.
