Гребінка Євгеній Павлович [21.1(2.2). 1812, с. Марьяновка, нині Пірятінського району Полтавської обл.,—3(15).12.1848, Петербург], український і російський письменник. Народився в дворянській сім'ї. Закінчив в 1831 Ніжинську гімназію вищих наук. З 1834 жив в Петербурзі. Друкуватися почав в 1831. Популярність здобули його байки — «Малоруські пріказки» (1834, 2 видання 1836), в яких Р. викривав соціальну несправедливість, поміщицьке свавілля хабарництво («Ведмедячий суд», «Рибак», «Вовк і вогонь», «Ячмінь» і ін.). Деякі його вірші на українській і російській мовах («Молода ще я дівиця була», «Чорні очі» і ін.) стали популярними піснями. У прозі російською мовою Р. змальовував українське життя в романтичному дусі, потім — з позицій критичного реалізму («Розповіді пірятінца», 1837; «Брати», 1840; «Ніжинський полковник Золотаренко», 1842: «Чайковський», 1843). Він показав побут чиновників («Далекий родич» 1841; «Полтавські вечори», 1848), пригноблення кріпаків («Кулик», 1841: «Пригоди синьої асигнації», 1847), трагедію «маленької людини» («Записки студента», 1841; «Доктор», 1844; «Заборів», 1848). Р. був близький до натуральній школі . У 1841 в Петербурзі видав альманах «Ластiвка» («Ластівка»).
Соч.: Повне собр. соч.(вигадування). під ред. Н. Гербеля, т. 1—5, СП(Збори постанов)Б. 1862; Твори, т. 1—5, До., 1957; Вібране, До., 1961; Вибране, [вступ. ст. С. Зубкова], До.. 1964.
Літ.: Історія української літератури, т. 1, До., 1954; Зубків С. Д., Евген Павлович Гребiнкa. Жіття i творчiсть. До., 1962.
