Гранін (псевдонім; справжнє прізвище Герман) Данило Олександрович (р. 1. 1. 1919, с. Волинь, нині Курською обл.), російський радянський письменник. Член КПРС з 1942. У 1940 закінчив Ленінградський політехнічний інститут, працював на заводі Кировськом. Звідти пішов на фронт і воював до кінця війни в танкових військах. З 1945 працював в Лененерго і науково-дослідному інституті. Друкуватися почав в 1949. Основна тема творів Р. — романтика і поезія науково-технічної творчості, боротьба між тими, що шукають, принциповими, пройнятими комуністичною ідейністю справжніми ученими і людьми необдарованими, кар'єристами, бюрократами: романи «Шукачі» (1954) і «Йду на грозу» (1962). Роман «Після весілля» (1958) присвячений долі молодого винахідника, посланого комсомолом на роботу в село. Всі три романи інсценувалися для театру, по ним зроблені однойменні фільми. Написав розповіді і повести «Перемога інженера Корсакова» (опублікована в 1949 під назвою «Суперечка через океан»), «Варіант другої» (1949), «Ярослав Домбровський» (1951), «Власна думка» (1956), книги нарисів про поїздки в ГДР(Німецька Демократична Республіка), Францію, на Кубу, до Австралії, Англії — «Несподіваний ранок» (1962) і «Примітки до путівника» (1967), розповідь «Будинок на Фонтанке» (1967), повість «Наш комбат» (1968), роздуми про «Мідного вершника» А. С. Пушкина — «Два лиця» (1968) і ін. Нагороджений 3 орденами, а також медалями.
Літ.: Суровцев Ю. і Щиглів М., Новаторство — це боротьба, «Новий світ», 1954 № II; Винограду І., Особиста відповідальність, «Дружба народів», 1959 №2: Войтінськая О., Данило Гранін. (Нарис творчості), М., 1966; Шубін Е., Письменник і його герої. До 50-ліття з дня народження Данила Граніна, «Зірка», 1969 № 1: Російські радянські письменники-прозаїки. Біобібліографічний покажчик, т. 1, Л., 1959.
