Грановськая Олена Маврикіївна (13.6.1877, Тверь, нині Калінін, — 15. 6.1968, Ленінград), російська радянська актриса, народна артистка РРФСР (1944). Професійну сценічну діяльність почала в 1897 в петербурзькому театрі Озерковськом, грала в Панаєвськом театрі (Петербург), театрі Корша (Москва). З 1903 в антрепризах С. Ф. Сабурова (московський театр «Ермітаж», петербурзький театр «Пасаж»). З 1931 виступала в Ленінградському театрі сатири і комедії (з 1935 — Ленінградський театр Комедії). У 1939 вступила в трупу Великого драматичного театру ім. М. Горького. Здобула популярність як блискуча комедійна актриса, що досконало володіє мистецтвом діалогу, виразним жестом. У дореволюційний період своєї творчості грала переважно у фарсах і комедіях ролі витончених, елегантних легковажних світських жінок. З успіхом грала роль Катрін («Мадам Сан-жен» Сарду і Моро). За радянських часів яскраво розкрилися нові грані дарування актриси, глибина психологічних характеристик, мистецтво перевтілення. Кращі ролі 1930—40-х гг.: Мірандоліна («Хазяйка готелю» Гольдоні), Катаріна («Приборкання норовистої» Шекспіра), Раневськая («Вишневий сад» Чехова), Поліна Бардіна («Вороги» Горького) і ін. Державна премія СРСР (1951) за виконання ролі Софьі Петрівни («Розлом» Лавренева). Нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
