Гончар Олесі
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Гончар Олесі

Гончар Олесі (Олександр Терентьевіч) (р. 3.4.1918, с. Суха на Полтаві), український радянський письменник. Член КПРС з 1946. Народився в селянській сім'ї. Почав друкуватися в 1938. У червні 1941 пішов добровольцем на фронт. У 1946 закінчив Дніпропетровський університет. Вже в ранніх розповідях «Черешні квітнуть», «Цілюща вода», «Іван Мостовою» (1938) відчувалося прагнення змальовувати сильні, цілісні характери. У 1946 опублікував книгу «Альпи» —1-ю частина трилогії «Прапороносці», 2-я частина — «Блакитний Дунай» (1947), 3-я частина — «Золотце Прага» (1948); 2 частини трилогії удостоєно Державної премії СРСР в 1948, 3-я — в 1949. «Прапороносці» — один з кращих творів радянської літератури про Велику Вітчизняну війну 1941—45, що малює благородство, мужність, гуманізм радянських воїнів, прагнення до світу, гостре відчуття справедливості. Повість Р. «Земля гуде» (1947) змальовує героїчну боротьбу полтавських комсомольців-підпільників проти фашистських окупантів. Р. належать декілька збірок новел, повість «Хай горить вогник» (1954), кіноповість «Партизанська іскра» (1956). У романах, присвячених життю трудівників півдня України, Р. намалював картини підневільної праці і пробудження класової свідомості дореволюційного українського селянства («Таврія», 1952), показав героїзм народу, що піднявся в 1919—20 на захист завоювань соціалістичної революції («Перекоп», 1957). Роман «Человек і зброя» (1960) — про долі людей на війні — удостоєний премії ім. Т. Шевченко в 1962. Герої романа «Тронка» (1963; Ленінська премія 1964) — наші сучасники, вівчарі і робітники — перетворювачі землі. Письменник розповів про людей, щедрих на працю і на добро, створив глибокі і складні характери. У 1968 опублікував роман «Собор». У 1970 вийшов роман «Циклон» про спадкоємність героїчних традицій радянських людей. У творчості Р. органічно поєднуються ліризм і романтична окриленість з глибоким реалізмом в зображенні людей і явищ життю. Книги Р. переведені на багато мов народів СРСР і на іноземні мови. Депутат Верховної Ради СРСР 6—8-го скликань, голова правління СП(Збори постанов) України (1959—71), один з секретарів правління СП(Збори постанов) СРСР(Союз письменників СРСР). Нагороджений 2 орденами Леніна, 4 іншими орденами, а також медалями.

  Соч.: Твори, т. 1—2, До., 1954; Твори, т. 1—4, До., 1959—60; Твори, т. 1—5, До., 1966—67; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Вибрані твори, т. 1—2, До., 1951; Вибране, М-код.,1969.

  Літ.: Шуміло Н., Олесі Гончар, До., 1951; Килімник О., Олесі Гончар, До., 1966; Про Олеся Гончара. Лiтературно-крітічні матерiaлі, До., 1968; Бабішкiн О., Олесі Гончар, До., 1968; Семенчук I., Вогонь творіння, До., 1968.

  А. А. Тростянецкий.

О. Гончар. «Прапороносці» (Москва, 1949). Шмуцтитул В. Богаткина до 2-ої частини.

О. Гончар.