Гольдоні Карло
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Гольдоні Карло

Гольдоні (Goldoni) Карло (25.2.1707, Венеція, — 6.2.1793, Париж), італійський драматург, реформатор італ.(італійський) театру, творець національної комедії. Син лікарки. Суть реформи Р. полягала в заміні імпровізованою комедії дель арте, або комедії масок, драматургією із стійким текстом, реальними людськими характерами, вмістом, пройнятим просвітницькими ідеями, дотепною критикою пороків феодального суспільства. Основні теоретичні принципи просвітницької реформи італ.(італійський) театру викладені Р. в комедії-маніфесті «Комічний театр» (1750), в передмові до першого видання його комедій (1750), в «Мемуарах». Повністю Р. здійснив свою реформу в 1748—53, коли створив комедії «Хитра вдова», «Кавова», «Брехун», «Бабині плітки», «Слуга двох панів», «Шинкарка «.

  В драматургії Р. затвердився тип просвітницької родинно-побутової комедії характерів. Проте, показуючи на прикладах етичної деградації італ.(італійський) аристократія розкладання всієї феодальної системи («Кавалер і пані», «Лестивець» і ін.), протиріччя між дворянством і молодою буржуазією («Сім'я антікварія»), Р. не обмежувався вузько родинною проблематикою. Народ поступово став головним позитивним героєм його драматургії. У комедіях «Чесна дівчина» (1749) і «Добра дружина» (1749) Р. ще наділяв народну героїню буржуазно-міщанським чеснотами, але в комедії «Бабині плітки» (1751) колективний образ венеціанського простолюддя витіснив буржуазного мораліста Панталоне. Р. зберіг кращі досягнення комедії дель арте — життєрадісність, динамізм в розвитку сюжету. У сірок.(середина) 50-х рр. Р. написав декілька комедій у віршах на венеціанському діалекті, де діяли головним чином народні персонажі: «Куховарки» (1755), «Домувальниці» (1755), «Перехрестя» (1756), «Веселі жінки» (1758). У них критика дійсності велася з позицій народу і вустами народу. Найяскравіше глибина просвітницького реалізму Р. виявилася в комедіях в прозі на венеціанському діалекті: «Самодурах» (1760) і «Синьйорі Тодеро» (1762), де сатира набула виразно вираженого антибуржуазного характеру. Ст «Кьоджінських перестрілках» (1762) Р. вивів на сцену простих венеціанських рибаків і їх дружин. Це була достовірно новаторська для 18 ст комедія масового народного героя. Останній період творчості Р. протікав у Франції. Комедія Р. «буркотун-добродійник» (1771, французькою мовою ) принесла йому європейську славу. У Франції написані «Мемуари Карло Гольдоні...» (1784—87). В цілому Р. створив 267 п'єс.

  Реформа Р. була підтримана більшістю просвітителів як в Італії (П. Веррі, Г. Гоцци і ін.), так і за кордоном (Вольтер, Р. Е. Лессинг, І. Ст Гете), але зустріла люті нападки з сторони противників ідей Освіти, від імені яких виступив До. Гоцци . Р. зробив величезний вплив на розвиток італ.(італійський) національній драматургії. Ф. Де Санктіс назвав його «Галілеєм нової літератури». Російський читач і глядач познайомився з Р. ще в 18 ст, коли були перекладені російською мовою і поставлені «Слуга двох панів» (1789), «Дійсний друг» (1794), «Брехун» (1796) і ін. У 1827 з'явилося перше російське переведення «Шинкарки» А. А. Шаховського. «Кавова» була переведена А. Н. Островським (1872). За радянських часів Р. переводили М. Л. Лозінський, А. До. Джівелегов, Т. Л. Щепкина-Куперник, С. С. Мокульський і ін. На сучасній сцені з успіхом йдуть багато п'єс Р.

  Соч.: Opere complete, ed. del Municipio di Venezia, а cura di C. Musatti, E. Maddalena, G. Ortolani, v. 1—40. Venezia, 1907—57; Tutte le opere, а cura di G. Ortolani, v. 1—14, Mil., 1935—56; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Комедії, під ред. А. Л. Волинського, предісл.(передмова) і прим.(примітка) А. Ст Амфітеатрова, т. 1—2, П., 1922; Комедії, під ред. і зі вступ. ст. А. До. Джівелегова, т. 1—2, М. — Л., 1933—36; Комедії, М., 1949; Комедії, під ред. А.А. Смирнова, вступ. ст. Би. Р. Рєїзова, т. 1—2, Л. — М., 1959; Мемуари Карло Гольдоні. що містять історію його життя і його театру. Пер., введення і прим.(примітка) С. С. Мокульського, т. 1—2, Л., 1933.

  Літ.: Фріче Ст М., К. Гольдоні (Суспільний вміст його комедій), «Голос минулого», 1913 №4; Мокульський С. С., Історія західно-європейського театру, т. 2, М. — Л., 1939; його ж, Гольдоні, в його кн.: Італійська література. Відродження і Освіта, М., 1966; Рєїзов Би. Р., До. Гольдоні. 1707—1793, Л. — М., 1957; Ortolani G., Della vita e delle opere di C. Goldoni, Venezia, 1907; Chatfield-taylor Н. C., Goldoni, Bari, 1927; Barratto M., «Mondo» e «Teatro» nella poetica del Goldoni, Venezia, 1957; Dazzi M., C. Goldoni e la sua poetica sociale, Torino, 1957; Petronio G., Goldoni, Palermo. 1958; Caccia F., Carattere e caratteri nella commedia del Goldoni, Venezia — Roma. [1959]; Momigliano A., Saggi goldoniani, Venezia — Roma [1959]; Studi goldoniani, а cura di V. Branca e N. Mangini, v. 1—2, Venezia — Roma [1960]; Spinelli A. G., Bibliografia goldoniana. Mil., 1884; Mangini N., Bibliografia goldoniana, Venezia — Roma, 1961; Cordié C., Rassegna goldoniana, «Paideia», 1965 № 1.

  Р. І. Хлодовський.

До. Гольдоні.