Гольденвейзер Олександр Борисович [26.2(10.3) .1875, Кишинів, — 26.11.1961, Москва], радянський піаніст, педагог, композитор, музичний письменник і громадський діяч, народний артист СРСР (1946), доктор мистецтвознавства (1940). Закінчив в 1895 Московську консерваторію по класу фортепіано П. А. Пабста (раніше займався у А. І. Зілоті), в 1897 по класу композиції М. М. Іпполітова-Іванова. У 1906—61 професор, в 1922—24 і 1939—42 директор Московській консерваторії. Творець однієї з найбільших радянських піаністічеських шкіл. Учні: Д. А. Башкирів, Л. Н. Берман, Д. Д. Благий, Р. Р. Гинзбург, Д. Би. Кабальовський, А. Л. Каплан, Р. Ст Тамаркина, Т. П. Миколаєва, С. Е. Фейнберг і ін. Автор 3 обпер, кантати «Світло Жовтня», камерно-інструментальних ансамблів, фортепіаннних п'єс, романсів. Написав багаточисельні критичні статті, спогади «Поблизу Товстого» (т. 1—2, 1922—23, 2 видавництва, 1959 — в одному томі). Державна премія СРСР (1947). Нагороджений орденом Леніна, 2 іншими орденами, а також медалями.
Літ.: Миколаїв А., Виконавські і педагогічні принципи А. Б. Гольденвейзера, в кн.: Майстри радянської піаністічеськой школи, М., 1954; А. Б. Гольденвейзер, Статті, матеріали, спогади, М., 1969.
