Гобелен , витканий уручну килим-картина (шпалера ). У строгому сенсі — виріб паризької мануфактури, що діє понині (заснована в передмісті Сен-Марсель в 1662 як королівська; включила ряд приватних шпалерних закладів, у тому числі майстерню фламандських ткачів М. Команса і Ф. Планша, заснована в 1607). Її головною будівлею стала колишня майстерня відомих з 15 ст красильників Гобеленів (Gobelins), ім'я яких затвердилося за мануфактурою і її виробами. Р. виконувалися кольоровими шерстяними і шовковими (інколи також срібними і золотими) нитками по малюнках (картонам) художника Ш, що управляв мануфактурою. Лебрена, а в 18 ст Ф. Буше, Ж. Б. Удрі і ін. Р. ткалісь на спеціальних ручних верстатах методом вибіркового ткацтва, тобто по окремих ділянках, які потім зшивалися тонкою шовковою ниткою. Характерна особливість Р. — рубчаста поверхня лицьової сторони, створювана нитками основи, і нерівна поверхня оборотної сторони, що утворюється швами і нитками качка. Високі художні достоїнства Р. 17—18 вв.(століття) (з історичними, міфологічними, релігійними і літературними сюжетами) зробили їх настільки популярними, що Р. стали називати шпалери ін. мануфактури Франції і ін. європейських країн, що спочатку наслідували ним, а в 19 ст — взагалі шпалери і навіть машинне оббивне полотно щільного плетіння (т.з. гобеленові тканини). У 19 ст художній рівень Р. різко знижується. З 1930-х рр. мистецтво Р. відроджується на новій художньо-стильовій основі. Картони для Р. в кінці 19 — початку 20 вв.(століття) створювали Р. Жефруа, До. Моне, Ж. Ф. Рафаеллі і ін. Після 1945 помітно сприяли розвитку мистецтва Р. картони художника Ж. Люрса.
Літ.: Fenaille М. État général des tapisseries de la manufacture des Gobelins..., P., 1904—23; Schmitz Н., Bild-teppiche. Geschichte der Gobelinwirkerei, 3. Aufl., B., 1922 (бібл.); La manufacture nationale des Gobelins, P., 1948.
