Глушко Валентин Петрович [р 20.8(2.9) .1908, Одеса], радянський учений в області фізико-технічних проблем енергетики, академік АН(Академія наук) СРСР (1958; член-кореспондент 1953), двічі Герою Соціалістичного Труда (1956, 1961). Член КПРС з 1956. У 1921 почав цікавитися питаннями космонавтики, з 1923 переписувався з До. Е. Циолковським, з 1924 публікував науково-популярні і наукові роботи по космонавтиці. Після закінчення навчання в Ленінградському університеті (1925—29) працював в Газодинамічній лабораторії (ГДЛ). Основні роботи присвячені теоретичним і експериментальним дослідженням по найважливіших питаннях створення і розвитку рідинних ракетних двигунів (ЖРД). Основоположник вітчизняного ракетного двігателестроєнія, один з піонерів ракетної техніки. Конструктор першого в світі електротермічного ракетного двигуна (ЕРД) (1929—33) і перших вітчизняних ЖРД (1930—31). Конструктор сімейств ЖРД: ОРМ, ОРМ-1 — ОРМ-102 (1930—38), РД-1 — РД-3 (1939—46) і ін. У 1930 запропонував як компоненти палива ЖРД азотну кислоту, розчини азотного тетроксида в азотній кислоті, тетранітрометан, перекис водню, хлорну кислоту, берилій, порох з берилієм, розробив профільоване сопло і теплоізоляцію камери згорання двоокисом цирконію. У 1931 запропонував хімічне запалення і самозаймисте паливо, карданну підвіску ЖРД для управління польотом ракети. У 1931—33 розробив агрегати для подачі палива в ЖРД — поршневий, турбонасосний з відцентровими насосами і багато що ін. Депутат Верховної Ради СРСР 7—8-го скликань. Ленінська премія (1957), Державна премія СРСР (1967). Нагороджений 3 орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
Соч.: Ракети, їх пристрій і вживання, М. — Л., 1935 (спільно з Р. Е. Лангемаком); Рідке паливо для реактивних двигунів, ч. 1, М.. 1936; Ракетна техніка. Сб. ст., ст 2, 3, 4, 5, 6, М. — Л., 1937, і ін.
