Глазунов Олександр Костянтинович [29.7(10.8) .1865, Петербург, — 21.3.1936, Париж), російський композитор, диригент, музично-суспільний діяч, народний артист Республіки (1922). Вчився композиції в Н. А. Рімського-корсакова. У 16-річному віці написав 1-у симфонію. Творча подоба Р. склалася в спілкуванні с М. А. Балакиревим, А. П. Бородіним, П. І. Чайковським, С. І. Танєєвим. Р. був одним з учасників Беляєвського кружка . З 1888 виступав як диригент, пропагуючи головним чином твори російських композиторів, в 1889 в Парижі відбувся перший виступ Р. як диригент за кордоном. З 1899 професор Петербурзької консерваторії: у 1905 підтримав протест студентства проти реакційних дій дирекції консерваторії і вийшов із складу її професорів; в кінці того ж року повернувся в консерваторію і був вибраний її директором. У 1907 Р. присуджено почесне звання доктора музики Оксфордського і Кембріджського університетів. Після Великої Жовтневої соціалістичної революції став ректором консерваторії Петрограду, активно брав участь в перебудові музичної освіти. Одночасно вів велику суспільну музично-просвітницьку роботу, виступав як диригент в робочих клубах, частинах Червоної Армії і т.д. З 1928 жив за кордоном. У 1929—31 здійснював концертну поїздку по країнах Європи і Америки, вимушений був припинити її із-за хвороби. Помер в Парижі.
Р. — один з найбільших російських композиторів, що продовжували традиції «Могутньої купки» і Чайковського в кінці 19, — початку 20 вв.(століття) Основне місце в його творчості займають жанри симфонічної музики. Р. автор 8 симфоній. У них епічна монументальність і яскравий народно-жанровий колорит з'єднуються з високою конструктивною майстерністю. Музика Г. відрізняється теплотою, щирістю ясністю і врівноваженістю емоційних буд. Твором зрілого майстра є світла, мужня і енергійна 5-я симфонія (1895). До кращих симфоній Р. належать також 6-я (1896) і 8-я (1906), в яких звучать драматичні настрої і глибокий філософський роздум. Р. написав також ряд програмних симфонічних творів, серед них найбільш популярні симфонічна поема «Стенька Разін» (1885), що втілила образи стихійного народного бунтарства, і сюїта «З середніх століть» (1902). Один з кращих творів Р. — концерт для скрипки з оркестром (1904), що відрізняється яскравою мелодійною виразністю, блиском викладу. Широкою популярністю користується його балет «Раймонда» (пост. 1898, Маріїнський театр, Петербург). У нім Р. услід за Чайковським йшов по шляху симфонізації балетного жанру. Йому належать також балети «панночка-служниця, або Іспитаніє Даміса» (пост. 1900, Ермітажний театр, Петербург) і «Пори року» (пост. 1900, там же). Коштовний вклад вніс композитор в російську камерну музику як автор 7 квартетів, 2 сонат і ін. творів для фортепіано, романсів. Р. разом з Рімським-корсаковим завершив оперу Бородіна «Князь Ігор», що залишилася нескінченою після смерті автора, записав по пам'яті 2 частини нескінченої 3-ої симфонії Бородіна, брав участь в редагуванні творів М. І. Глінки.
Соч.: Листи, статті, спогади. Вибране, М., 1958.
Літ.: Оссовський А. Ст, А. До. Глазунов [СПБ, 1907]; Беляєв Ст, А. До. Глазунов. Матеріали до його біографії, т. 1, ч. 1, П., 1922; Держановський Ст, А. До. Глазунов, М., 1922; Асафьев Би. (Ігор Глебов), Глазунов. Досвід характеристики, Л., 1924; Глазунов. Дослідження. Матеріали. Публікації. Листи, т. 1—2, Л., 1959—60; Ганіна М., А. До. Глазунов. Життя і творчість, Л., 1961.
