Гладков Федір Васильович [9(21) .6.1883, с. Чернавка, нині Саратовською обл., — 20.12.1958, Москва], російський радянський письменник. Член КПРС з 1920. Народився в сім'ї селян-старообрядців. Закінчив в Екатерінодаре (нині Краснодар) міське училище, з 1902 вчителював в Забайкаллі. Почав друкуватися в 1900 (розповідь «До світла») в провінційних газетах. У 1906 в Ейське брав участь в революційному соціал-демократичному русі. Незабаром був арештований засланий на три роки у Верхоленський повіт. У 1914—17 вчителював на Кубані. В період білогвардійської окупації був в більшовицькому підпіллі. Добровольцем пішов в Червону Армію. У 1920 редагував газету «Червоне Черноморье» (Новоросійськ). У 1921 переїхав до Москви. У 1923 увійшов до літературної групи «Кузня» . Ранні твори Р. присвячені життю робочого люду, селянської бідноти, босяків. У 1908—09 написав повість про політичних засланців «Ізгої» (опублікована 1922). У 1917 М. Горький, з яким Р. переписувався з 1902, помістив в «Літописи» його розповідь «Єдинородний син» («Пучина»). У перші післяреволюційні роки, звертаючись до гострих сучасних тем, Р. віддав дань формальному новаторству (розповідь «Вогненний кінь», 1923; п'єси «Бурелом», 1921, «Гурт», 1923).
Широку популярність придбав роман Р. «Цемент» (1925), в якому передана героїка трудових подвигів робочого класу, сила надихаючих ідей Комуністичної партії, створені образи комуністів. Для романа характерні героїзація подій, підведена стилю. Високо оцінив «Цемент» М. Горький, що відзначив, що в цій книзі «... вперше за час революції міцно узята і яскраво освітлена найбільш значна тема сучасності — праця». При цьому, проте, Горький критикувала мова книги — химерний і засмічений діалектізмамі (Собр. соч.(вигадування), т. 29, 1955, с. 438, див.(дивися) також с. 439). Згодом автор вносив виправлення в кожне нове видання романа. «Цемент» стоїть у ряді класичних книг сов.(радянський) літератури. У 1932 виходить сб.(збірка) «Маленька трилогія», куди увійшли сатиричні розповіді, написані в 1926—30: «Головоногий чоловік», «Непорочний біс» і «Натхненний гусак». Повести «Нова земля» (1930) і «П'яне сонце» (1932) розповідали про нових людей, про радянське село. Значним етапом в творчості Р. був роман «Енергія» (1932—38), створений на матеріалі будівництва Днепрогеса і ін. будівництв перших радянських п'ятирічок. Р. прагнув показати енергію мас, захоплених ідеєю соціалістичного творення. Мова 1-ої книги романа піддалася різкій критиці в ст. М. Горького «Про прозу» (див. там же, т. 26, 1953, с. 401—02), Р. неодноразово переробляв роман та все ж не вважав його завершеним. У роки Великої Вітчизняної війни 1941—45 написані розповіді про людей уральських оборонних заводів, повість «Клятва» (1944) — про натхненну працю ленінградських робітників, евакуйовані на Урал.
В післявоєнні роки Р. створив автобіографічну трилогію — «Повість про дитинство» (1949; Державна премія СРСР, 1950), «Вольниця» (1950; Державна премія СРСР, 1951), «Відважна годіна» (1954), — в якій багато в чому продовжив традиції Горьких. Глибоке знання народного життя дозволило письменникові створити яскраві образи селян і робітників дореволюційній Росії, затвердити велич їх праці, показати пробудження народу. Мова автобіографічних повістей багата, ясна, поетична, насичена народними реченнями. Останніми роками Р. працював над 4-ою частиною епопеї — повістю «Бунтівна юність» (не закінченою), створив ряд літературних портретів письменників і громадських діячів, виступав із статтями про літературу і мову (збірка «Про літературу», 1955), з публіцистичними статтями. Нагороджений 2 орденами Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
Соч.: Собр. соч.(вигадування), т. 1—8, М., 1958—59; Бунтівна юність. Нариси. Статті. Спогади, М., 1961; Автобіографія, в кн.: Радянські письменники, Автобіографії, т. 1, М., 1959; М. Горький — Ф. Ст Гладков. [Листування], у кн.: Літературний спадок, т. 70, М., 1963.
Літ.: Уханов І. П., Творча дорога Ф. Гладкова, М., 1953; Брайніна Б. Я., Федір Гладков. Нарис життя і творчості, М., 1957; Ульріх Л., Горький і Гладков, Таш., 1961; її ж, Творчість Федора Гладкова, Таш., 1968; Ф. Гладков. Спогади сучасників. Сб., М., 1965; Пахомова М. Ф., Автобіографічні повісті Ф. В. Гладкова і традиції М. Горького, М-код.—Л., 1966; Воложенін А. П., Федір Гладков. Життя і творчість, М., 1969; Російські радянські письменники-прозаїки. Біобібліографія, покажчик, т. 1, Л., 1958; Бібліографія текстів Ф. Ст Гладкова. 1900—1964, М., 1965.
