Гирло, ділянка річки при її впаданні в море, озеро, ін. річку або (якщо річка вичерпується в нізовьях) місце, до якого доходить водоток. Розрізняють У.: прості – без розділення русла на рукави (Тібр); дельти (Нил); естуарії (Темза); лиманові (Південний Буг); висячі (характерні для припливів гірських річок, якщо їх глибинна ерозія менш інтенсивна, чим біля головної річки). Якщо річка не доносить свої води до моря, озера або іншої річки, В. інколи називають сліпим кінцем. Особливістю рельєфу дна більшості В. крупних річок, що впадають в морі (крупне озеро), є наявність пригирлових барів, вище за яких розташовуються глибокі плеса – звичайне місце зимівлі риб (наприклад рибні заповідні ями в дельті Волги). Для гідрологічного режиму В. характерна складна мінливість швидкостей течії, викликана приливами і відливами, зганяннями і наганяннями, збільшенням витрат води в повені (для морських і озерних В.), змінним підпором (у В. припливів), заторами льоду при льодоході і ін. причинами.
