Гермоген (не пізніше 1530—17.2.1612, Москва), російський церковно-політичний діяч, патріарх в 1606—12. У 1587 постригся в ченці і став архімандритом Спасо-Преображенського монастиря в Казані; з 1589 митрополит казанський. Активний провідник політики тієї, що насильницької християнізує неросійського населення Поволжья. У 1605—12 найбільш послідовно виражав інтереси православної церкви, розуміючи, що її могутність неможлива без підтримки царської власті. Р. вимагав хрещення М. Мнішек, чим викликав незадоволеність Лжедмітрія I . Після обрання царем Василя Шуйського Р. був присвячений в патріархи. В період антифеодального селянського повстання під буттям на чолі І. І. Болотникова 1606—07 Р. мобілізував сили церкви для боротьби з повсталими, яких оголосив єретиками і відлучив від церкви. Після позбавлення влади Шуйського в 1610 висував на противагу польському королеві Владиславу кандидатуру Михайла Романова; пізніше вимагав, щоб призначений царем Владислав прийняв православ'я. В кінці 1610 виступив проти пропозиції бояр про присягу польському королеві Сигизмунду III. Під час окупації польськими феодалами Москви Р. з 2-ої половини грудня 1610 став розсилати грамоти по містах із закликом до всенародному повстанню проти інтервентів, розраховуючи на допомогу загонів П. П. Ляпунова . Польські інтервенти посадили Р. під домашній арешт, а потім в темницю в Дивному монастирі. Р. відмовився переконати учасників народного ополчення. Мініна і Д. М. Пожарського зберігати вірність Владиславу. Інтервенти уморили його у в'язниці голодом. Дворянсько-буржуазна історіографія ідеалізувала Р., зокрема невірно стверджуючи, що його грамоти послужили поштовхом до створення ніжегородського ополчення.
Літ.: Царевський А., Гермоген, святійший патріарх Всеросійський..., «Православний співбесідник», 1907, березень; Кедрів С., Життєпис святійшого Гермогена, М., 1912; Платонов С. Ф., Про походження патріарха Гермогена, в його кн.: Статті по російській історії, СП(Збори постанов) Би, 1903. Див. також літ.(літературний) при ст. Польська і шведська інтервенція почала 17 ст, Народне ополчення під керівництвом Мініна і Пожарського .
