Гернгутерськие общини , релігійно-суспільний рух в Прибалтиці 18—19 вв.(століття), що поширилося в Латвії з 1729 з містечка Гернгуте в Саксонії (звідси назва Р. о.). Своїм корінням рух вирушає до «моравських братів» (див. Чеські брати ). Вчення гернгутеров про працьовитість, ощадливість і слухняність, морально-етичному перевихованні людей відповідало інтересам селянської верхівки, яка очолила Р. о. Своїм демократизмом, що здається, — всі члени общини називалися братами і вибирали зі свого середовища старост — Р. о. залучали маси латиського і естонського селянства, яке шукало в гернгутерстве звільнення від німецьких поміщиків і пасторів. Діяльність Р. о. досягла найбільшого розмаху в 1-ій половині 19 ст У 1828 в Прибалтиці числилося понад 40 тис. гернгутеров. У 2-ій половині 19 ст чисельність Р. о. швидко скоротилася. Окремі вогнища руху існували ще в початку 20 ст
Літ.: Остзейський питання в XVIII ст [Сб.], Рига, 1946; Zutis J., Vidzemes un Kurzemes zemnieku briviaišana, Riga, 1956; Eesti kirjanduse ajaluqu, kr. 1, Tallin, 1965.
