Герменевтика (греч. hermeneutike, від hermeneuo — роз'яснюю, тлумачу), екзегетика (греч. exegetike, від exegeomai — тлумачу), вчення про тлумачення текстів, переважно древніх, первинний сенс яких затемнений унаслідок їх давності або недостатнього збереження джерел. Розуміння досягається граматичним дослідженням мови, вивченням історичних реалій і розтином натяків, сенс яких з часом зробився незрозумілим; конкретно-психологічними дослідженнями і розглядом закономірностей форми твору. Стосовно Біблії Р. (Hermeneutica Sacra) означає з'ясування троякого сенсу тексту: плотський буквального, відвернуто-повчального і ідеально-містичного. Окрім літератури, Р. застосовується також в музиці, в юриспруденції (тлумачення законів). Поняття Р. тепер мало споживано і перекривається ширшим поняттям інтерпретація, що має на увазі також і нову літературу.
Літ.: Бласс Ф., Герменевтика і критика, пер.(переведення) з йому.(німецький), Одеса, 1891; Горнфельд А., Про тлумачення художнього твору. «Російське багатство», 1912 № 2; Беляєва-Екземплярськая С. Н., Музична герменевтика, «Мистецтво», 1927, кн. 4; Schleiermacher F., Hermeneutik und Kritik..., Ст, 1833.
