Герасимов Михайло Прокофьевіч [30.9(12.10) .1889—1939], російський радянський поет. Член Комуністичної партії з 1905. Народився поблизу Бугуруслана, нині Оренбурзькою обл. За революційну діяльність піддавався репресіям. Учасник Громадянської війни. Почав друкуватися в 1913 в більшовицьких виданнях («Пролетар», «Правда»). М. Горький включив вірші Р. в «Збірку пролетарських письменників» (1914 і 1917). Один із засновників літературної групи «Кузня» . Для романтичної поезії Р. (збірки «Весняні заклики», 1917; «Завод весняний», 1919; «Залізні квіти», 1919; «Електрифікація», 1922; поема «Монна Ліза», 1918) характерні тема боротьби робітників за свої права, оспівування праці в абстрактних, гіперболічних образах, індустріальний пейзаж. Не зрозумівши неп(нова економічна політика) а, Р. вийшов з партії (1921) і пережив творчу кризу (поема «Чорна піна», 1921). Пізніше в збірках «Земне сяяння» (1927), «Бадьорий ранок» (1928), «До змагання!» (1930) знову з'явилися життєстверджуючі мотиви.
Соч.: Вірші. [Вступ. ст. В. Казіна і Г. Санникова], Куйбишев, 1958; Вірші, [Вступ. ст. Ф. Льовіна], М., 1959.
Літ.: Зелінський До., Герасимов і Киріллов, в його кн.: На рубежі двох епох, М., 1962; Паперний З., У перші роки (Пролетарські поети), в його кн.: Саме важке, М., 1963.
