Герасимова Валерія Анатольевна [14(27) .4.1903, Саратов, — 2.6.1970, Москва], російська радянська письменниця. Член КПРС з 1926. Закінчила МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова) (1926). Почала друкуватися в 1923 (повість «Несправжні»). Автор збірки розповідей «Панцир і забрало» (1931), повістей «Жалість» (1933), «Хитрі очі» (1938), «Байдарськие коміра» (1944), «Знайоме обличчя» (1960), «Земне тяжіння» (1969). Одна з основних тим Р. — викриття міщанина, «несправжньої» людини, якій протистоять носії соціалістичної моралі. Нагороджена орденом «Знак Шани» і медалями.
Соч.: Ізбр. проїзв.(твір), М., 1958; Очима правди, М., 1965; Бути собою. Повести і розповіді, М., 1970.
Літ.: Таратута Е. А., Про творчість Ст Герасимової, «Молода гвардія», 1932 № 7; Пітляр І., Випробування часом, «Новий світ» 1958 № 7; Російські радянські письменники-прозаїки. Біобібліографіч. покажчик, т. 1, Л., 1959.
