Гепатит вірусний , гепатит епідемічний, жовтяниця інфекційна, хвороба Боткина (по імені С. П. Боткина, вперше в 1888 що висловив думку про інфекційну природу хвороби), вірусне захворювання з переважним ураженням печінки. Збудник — вірус (патогенний лише для людини і стійкий в умовах зовнішнього середовища), що фільтрується, знаходиться у випорожнюваннях і в течію довгого часу в крові хворого.
Р. ст — одне з поширених захворювань; зустрічається у всіх країнах світу. За далеко не повними даними Усесвітньої організації охорони (ВІЗ) здоров'я за 1950—61, індекс захворюваності вагався від 40,5 до 90,4 на 100 тис. населення і мав тенденцію до зростання. Найбільше число захворювань — в осінньо-зимовий період. Виникненню масових захворювань сприяють: недостатня чистота, скупченість, порушення правил особистої гігієни. Хворіють люди різного віку, переважно діти, захворюваність серед яких поширюється за типом епідемічних «ланцюжків» — хвороба як би перебирає в колективі одного дитяти за іншим.
Джерело зараження — хворий. Його виділення, потрапляючи в довкілля, можуть привести до забруднення джерел водопостачання, продуктів харчування, предметів ужитку, рук. Поширенню захворюваності сприяють мухи. Вірус може проникнути в організм через ротову порожнину і безпосередньо в кров через пошкоджені покриви (парентеральний), при ін'єкціях, що виконуються погано простерилізованим шприцом і особливо при переливанні крові або плазми, отриманої від донора, Р. ст, що раніше перехворів, в явній або прихованій формі (сироватковий гепатит). Можлива передача інфекції повітрям дорогою.
Інкубаційний (прихований) період — 3—4 тижні (незрідка до 11 місяців). Частіше хвороба розвивається поступово. Зникає апетит, з'являються слабкість, відчуття тягаря в підкладкової області, інколи болі в животі, озноби, підвищення температури. В осіб літнього віку наголошуються болі в суглобах. У розпалі хвороби з'являється жовтяничне фарбування шкірних покривів і ськлер. Збільшуються розміри печінки і селезінки. Легкі форми можуть протікати без вираженої жовтяниці. Інколи хворобу приймає затяжна течія, супроводиться тривалою жовтяницею; печінка стає щільною, її функціональні клітки заміщаються сполучною тканиною (цироз печінки). У більшості ж випадків настає повне одужання.
Діагноз встановлюється на підставі комплексного дослідження хворого; проводяться багатобічні лабораторні дослідження крові і сечі. В деяких випадках проводиться біопсія пункції печінки.
Лікування: лікарняний режим (хворі знаходяться в стаціонарі в середньому місяць), дієта збагачена вітамінами, з достатньою кількістю вуглеводів, тваринних білків; вміст солі обмежують; живлення висококалорійне, дріб. Рясне пиття, до 2 л (фруктові соки, розчин глюкози, вода з медом і ін.). Виключаються гострі блюда і алкогольні напої, торти, тістечка. При важкій течії з метою знешкодження токсинів і підвищення захисних сил організму, внутрішньовенно вводять розчини глюкози, інколи кров і плазму. Лікарське лікування — по індивідуальним свідченням (гормональні препарати, ліпотропні, тобто що перешкоджають відкладенню жиру в печінці засобу; киснева терапія). Антибіотики — лише за наявності запальних змін в жовчних дорогах. Що перехворіли виписують з лікарні не раніше 21 дня за умови хорошого самопочуття і нормалізації функцій печінки. Особи, що перенесли Р. ст, підлягають подальшому диспансерному спостереженню протягом 6 місяців (інколи до року). Курортне лікування в Єсентуках Трускавці, Друськинінкає, Карлові-Варі.
Профілактика: раннє виявлення (особливо в дитячих колективах) і обов'язкова госпіталізація хворих, встановлення карантину (у дитячих колективах — на 50 днів; за тими, що всіма спілкувалися з хворим в останні 1—1 1 / 2 місяця — лікарське спостереження), дезинфекція приміщення, кип'ячення посуду і білизни. Інструменти і шприци піддають тривалій стерилізації. Дітям і вагітним що знаходився в спілкуванні з хворими, вводять гамма-глобулін. Облич, ст, що перехворіли Р., назавжди виключають з числа донорів.
Літ.: М'ясників А. Л., Хвороби печінки і жовчних доріг, М., 1956 (Керівництво по внутрішніх хворобах); Руднев Р. П., Хвороба Боткина, в кн.: Керівництво по інфекційних хворобах, М., 1962; Тарєєв Е. М., Назаретян Е. Л., Семендяєва М. Е., Гострий епідемічний гепатит (Хвороба Боткина), в кн.: Керівництво по внутрішніх хворобам, т. 5, М., 1965; Угрюмов Би. Л., Інфекційний гепатит (хвороба Боткина), М., 1966.
