Георгій Сфрандзі , помилково Франдзі (Georgios Sphrantzes) (30.8.1401 — після 1478, о. Корфу), візантійський історик і державний діяч. Намісник Патр, Селімврії, Містри, з 1451 — великий логофет (глава цивільної адміністрації). У 1453—54 в тур.(турецький) полону, потім на службі пелопоннесського деспота Хоми. У 1468 постригся в ченці. Хроніка Р. С. («Мемуари») охоплює період 1413—77, заснована на його щоденнику, містить достовірну інформацію. У хроніці позначається деякий вплив на автора гуманістичних ідей, що виявляється в його інтересі до людської особи, відомій відмові від послідовного провіденциалізма (розуміння історії як прояви волі божої).
Соч.: Memorii 1401—1477, Buc., 1966; у русявий.(російський) пер.(переведення) у уривках — Візантійські історики Дука і франдзі про падіння Константинополя, в збірці: Візантійський літопис, т. 7, М., 1953.
