Георгина
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Георгина

Георгина , жоржина, далія (Dahlia), рід багатолітніх трав'янистих рослин сімейства складноцвітих, з бульбоподібний потовщеним корінням. Стебло порожнисте, висотою 35—200 см . Листя супротивне, перисте або тричі перисте. Суцвіття — кошик, складається з великої кількості трубчастих і язичкових квіток або одних язичкових, дуже всіляких по забарвленню. Відомо близько 15 дикорослих видів, поширених в Мексиці і Гватемалі. У культурі в Європі Р. з'явилися в кінці 18 ст Є понад 8000 сортів, отриманих гібридизацією. Садові Р. по типах соцветій умовно ділять на 3 групи: немахровиє (прості і мініатюрні) з одним рядом зовнішніх язичкових квіток (останні квітки — трубчасті), полумахровиє (анемоновідниє і воротнічковиє) з двома — трьома рядами язичкових квіток і махровиє (помпонниє, кулевидні, декоративні, кактусовидні і деякі ін.), в яких трубчасті квітки все або більшість перетворені на язичкових (безплідні). Розміри соцветій від 3 до 35 см . У декоративному садівництві Р. застосовують для одиночних і групових посадок, використовують і для тієї, що зрізає. Р. розмножують держаками, діленням бульб і насінням. Під Р. відводять добре освітлені місця з грунтами, що удобрюють. Для здобуття крупних соцветій в кущі залишають не більше 3 стебел, видаляючи зайві втечі на самому початку їх появи, а також вищипують пасинки (втечі в пазухах листя). Відхід полягає в рясному поливанні, частому спушенні грунту, підгодівлі і прополці бур'янів. Для зимового зберігання бульби викопують після осінніх заморозків. Просушені бульби прибирають в сухе темне приміщення з температурою 4—5°С, розкладаючи в один ряд.

Літ.: Шаронова М., Жоржини, М., 1952; Залівський І. Л., Жоржини, 3 видавництва, М. — Л., 1959.

Георгина: 1 — листя і квітка немахрової форми; 2 — бульби; 3 — суцвіття: а — кактусовидне, би — кулевидне.