Георге (George) Стефан (12.7.1868, Бюдесхейм, — 4.12.1933, Локарно), німецький поет. Один з видних представників німецьких символізму. У 90-і рр. Р. очолив кружок літераторів, в 1899 заснував журнал «Блеттер фюр ді кунст» («Blatter für die Kunst»). У збірках «Гімни» (1890), «Паломництво» (1891), «Книги пастухів» (1895), «Рік душі» (1897), втілюючи деякі ідеї Ф. Ніцше оспівував таємничі сили природи і винятковість героїв. Пізніше за Р. прагнув поетично затверджувати абсолютні етичні цінності (збірки «Сьоме кільце», 1907; «Зірка союзу», 1914). У збірках «Війна» (1917) і «Три наспіви» (1921) позначився вплив експресіонізму. Стиль Р. відрізняється вишуканою складністю синтаксису, великою кількістю архаїчних образів; своєрідна навіть орфографія. Містичні настрої, культ самодовлеющей героїки (збірка «Нове царство» 1928) дали підставу буржуазної реакції використовувати вірші Р. для своїх гасел. Проте сам Р. відкинув фашизм, емігрував і навіть заборонив ховати себе в Германії.
Соч.: Gesammelte Werke, Bd 1—18, Ст, 1927—34; Werke, Bd 1—2, Münch. — Dusseldorf, 1958; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Сучасні німецькі поети в переведеннях Ст Ельснера, М., 1913.
Літ.: З нової німецької лірики. Переведення і характеристики Р. Забежінського, Берлін, 1921. с. 73—77; Brodersen A., Stephan George, B., 1935; Bennett E. K., Stefan George, Camb., 1954; Schultz H. S., Studien zur Dichtung Stefan Georges, Hdlb., [1967]; Zweig A., Essays, Bd 1, B., 1959.
