Геологічне утворення (вище і середнє), має на меті підготовку фахівців з пошуків і розвідки корисних копалини, виявлення закономірностей їх розподілу в земній корі, закономірностей будови і розвитку самої земної кори і Землі в цілому. Р. о. тісно пов'язано з гірським утворенням .
Р. о. як самостійна галузь вищого утворення оформилося в 2-ій половині 19 ст, коли гірська освіта диференціювалася на гірську, геологічну і металургійну. Починаючи з 60-х рр. провідну роль в підготовці наукових і педагогічних кадрів з Р. о. стали грати природні відділення університетів, що випускали геологів широкого профілю. Р. о. здійснювалося в гірничотехнічних училищах, гірничозаводських школах, гірських інститутах, а також в університетах.
Центром підготовки гірських інженерів з Р. о. в дореволюційній Росії було Вище гірське училище (засновано в 1773 в Петербурзі, нині Ленінградський гірський інститут), із стенів якого вийшли видатні російські геологи: А. П. Карпінський, Ф. Н. Чернишев, І. Ст Мушкетів, Е. С. Федоров, Ст А. Обручев, І. М. Губкин і ін. В кінці 19 і початку 20 вв.(століття) підготовка геологів здійснювалася у всіх університетах Росії і в першу чергу — в Московському, Петербурзькому, Казанському, Київському, Харківському, Новоросійськом (Одеса). На початку 20 ст на гірських факультетах Петербурзького і Екатерінославського (нині Дніпропетровського) гірських, Томська технологічного, Новочеркасського політехнічного інститутів були відкриті геологорозвідувальні відділення. Проте підготовка геологічних кадрів в дореволюційній Росії значно відставала від запитів промисловості і сільського господарства, від розвитку геологічної науки.
Після Великої Жовтневої соціалістичної революції у зв'язку з розвитком в СРСР гірської промисловості збільшилося число геологорозвідувальних і горно-геологічних факультетів в гірських, політехнічних і індустріальних інститутах; у Москві [див. Московський геологорозвідувальний інститут ним. С. Орджонікідзе (МГРІ)], у Свердловську, Баку, Тбілісі і ін. містах були відкриті спеціальні геологорозвідувальні вузи. Згодом геологорозвідувальні інститути, окрім МГРІ, були реорганізовані у факультети втузів. Центрами сучасного вищого Р. о. є: Московський геологорозвідувальний, Ленінградський, Свердловський і Дніпропетровський гірські, Іркутський, Томськ і Казахський (у Алма-Аті) політехнічні інститути; Московський, Ленінградський і ін. університети (кожен з цих вузів випускає щорік близько 200 фахівців геологічного профілю). У університетах готуються геологи наукового профілю, дослідники-геологи; у технічних вузах — інженери-геологи для практичної роботи в геологічних партіях і ін. Вузи ведуть підготовку геологів по денній, вечірній і заочній формах вчення. Розвиток геологічної науки і широке використання її досягнень в народному господарстві країни зажадали диференціації Р. о. по спеціальностях що підрозділяється у свою чергу на спеціалізації.
Підготовка геологів здійснюється по спеціальностях: геологічна зйомка і пошуки родовищ корисних копалини; геологія і розвідка родовищ корисних копалини — рудних і нерудних; геологія і розвідка нафтових і газових родовищ (у деяких вузах існують спеціалізації — геологія і розвідка родовищ рідких і радіоактивних елементів, геологія і розвідка вугільних родовищ); геохімія: гідрогеологія і інженерна геологія; геофизичні методи пошуків і розвідки родовищ корисних копалини і ін. У ряді вузів готуються фахівці з морської геології і геофізики. Допоміжне Р. о. отримують студенти деяких негеологічних спеціальностей: ряд спеціальних дисциплін Р. о. введений в учбові плани, наприклад, таких спеціальностей, як географія, геофізика, грунтознавство і ін.
Р. о. передбачає широку загальнонаукову, загальнотехнічну і спеціальну (теоретичну і практичну) підготовку майбутніх фахівців. У числі спеціальних дисциплін — геологія динамічна і історична, палеонтологія, кристалографія, мінералогія, петрографія, геохімія, структурна геологія і геокартірованіє, гідрогеологія, інженерна геологія, геологія СРСР. В період вчення студенти проходят геологічну, геодезичну і ін. учбові практики, а також виробничі практики в польових геологічних партіях. Термін вчення — 5 років.
В 1970 підготовка геологів в СРСР велася більш ніж в 50 вузах. У 60-і рр. вузи СРСР випускали 3,5 тис. фахівців-геологів щорік. У 1969 у вузах виучувалося 38 тис. студентів геологічних спеціальностей.
Техніка геологічних профілів готується в середніх спеціальних учбових закладах в основному по тих же спеціальностях, що і у вузах. У учбових планах підготовки техніків-геологів, окрім загальноосвітніх і загальнотехнічних дисциплін, передбачено вивчення комплексу спеціальних геологічних дисциплін в декілька меншому об'ємі, чим у вузах. Термін вчення — 3 р. 6 міс. (для тих, що закінчили 8 класів середньої школи) і 2 р. 6 міс. (для тих, що закінчили середню школу). У 1969 технікумів випустили більше 4 тис. фахівців різних геологічних спеціальностей. Найбільші геологорозвідувальні технікуми — Київський, Новочеркасський, Старооськольський Міасський, Саратовський, Іркутський, Томськ, Новосибірський, Ісовський (Свердловська обл.) і Семипалатинський (щорічний випуск кожного — 200—350 техніків). У Київському, Старооськольськом, Саратовському, Семипалатинськом, Новочеркасськом, Іркутськом і ін. технікумах діють заочні відділення. У 1969 в 50 технікумах, у тому числі 13 спеціалізованих геологорозвідувальних, на геологічних спеціальностях виучувалося понад 20 тис. учнів.
Кваліфіковані робітники для геологорозвідувальних робіт готуються в системі професійно-технічної освіти (по 12 професіям, у тому числі бурові майстри, підривники, радіометристи, майстри по геофизичних дослідженнях в свердловинах і ін.). У 1970 в СРСР було 11 професійно-технічних училищ (понад 5 тис. учнів), підприємств міністерства геології СРСР, що працювали на базі; у 1970 цих училищ випустили близько 3 тис. майстрів. Крім того, кваліфіковані робітники геологічного профілю готуються і в ін. професійно-технічних учбових закладах.
Підвищення кваліфікації інженерно-технічних працівників, що працюють в геологічних організаціях, здійснюється на спеціальних факультетах і курсах, що є при Московському геологорозвідувальному і Ленінградському горном інститутах, Московському університеті, івано-франківському інституті нафти і газу, а також в деяких науково-дослідних установах. У 1969 в різних галузях народного господарства і науки працювало понад 110 тис. фахівців з вищим і середнім спеціальним Р. о. Найбільшими центрами Р. о. в ін. соціалістичних країнах є: у ЧССР(Чехословацька Соціалістична Республіка) — університет в Празі і Вище гірське училище Карлов в Остраві; у ГДР(Німецька Демократична Республіка) — Фрейбергськая гірська академія і Берлінський університет; у ПНР(Польська Народна Республіка) — Краківська гірська академія; національні геологічні школи створені і в ін. соціалістичних країнах.
В капіталістичних країнах Р. о. здійснюється в основному в університетах, а також в політехнічних (технологічних) інститутах і вищих технічних або гірських школах. Геологів готують: у Франції — університети в Парижі, Нанси, Ніцці і ін., Вища школа гірників, вищі геологічні, політехнічні школи, інститут пошуків і розвідки рудних родовищ в Нанси; у ФРН(Федеральна Республіка Німеччини) — більшість університетів, вищі технічні училища в Ахене, Брауншвейге, Штутгарті, гірська академія в Клаустале і др.; у США — провідні університети і втузи, у тому числі Колумбійський і Чикаго університети; у Італії — Римський, Міланський, Болонський і ін. університети, політехнічний інститут в Римі; у скандінавських країнах — вищі технічні школи; у Бельгії — гірський інститут в Монсі; у Мексиці університет в Мехіко; у Японії — інженерні факультети університетів.
