Генуезькі колонії в Північному причорномор'ї , укріплені торгівельні центри генуезьких купців в 13—15 вв.(століття) Генуя в 1266 добилася від ставленика Золотої орди в Криму Мангу-хана передачі ним у володіння Кафи (сучасна Феодосія), що стала пізніше центром їх колоній. У 1357 Генуї захопили Чембало (Балаклаву), в 1365 — Солдайю (Судак). Виникли нові колонії Генуї: Боспоро (на місці сучасної Керчі), Тана (у гирлі Дона). У колоніях жили греки, італійці, вірмени, татари, росіяни і ін. До кінця 14 ст вони стали грати вирішальну роль в чорноморській торгівлі. Генуезькі купці вели обширну посередницьку торгівлю. Вони продавали зерно, сіль, шкіри, хутра, віск, мед, ліс, рибу, ікру з причорноморських районів, сукена — з Італії і Німеччини, масло і вино — з Греції, прянощі, коштовні камені, мускус — з країн Азії, слонову кість — з Африки і багато що ін. Велике місце займала торгівля полоненими, викупленими у татарських ханів і турецьких султанів. Торгівельні операції генуезьких купців вироблялися також в російських землях. Вихідці з генуезьких колоній — «фряги» — жили в Москві, де в 14—15 вв.(століття) існувала корпорація купців — «сурожан», що спеціалізувалися на торгівлі з Р. до. у С. П.
Генуезькі колонії були добре укріплені, у фортецях були гарнізони. Генуя підтримувала союзницькі стосунки з монголо-татарськимі ханами, які формально були верховними володарями територій колоній, але надавали їм повну самоврядність, зберігаючи владу лише над підданими ханів. У 1380 генуезька піхота брала участь на стороні Мамая в Куліковськой битві. Проте Р. до. у С. П. неодноразово піддавалися нападам і розоренню з боку тат.(татарський) ханів (1299, 1308, 1344—1347 1396—97 і ін.). Торгівельна діяльність генуезьких купців поєднувалася з грабежом і експлуатацією місцевого населення. Усередині самих колоній розвивалися глибоке соціальне розшарування і гострі національно-релігійні протиріччя. Найбільш крупною колонією була Кафа, що була розвиненим центром ремесла. На чолі управління Кафой стояло багате купецтво, що підпорядкувало і закабалило масу бідноти. У 1433 в Чембало було крупне повстання місцевого населення проти Генуї. У 1454 у Кафе сталося велике повстання міської бідноти; подальше загострення класової боротьби привело до нових повстань в Кафе в 1456, 1463, 1471, 1472 і 1475. Поглиблення соціальних і національно-релігійних протиріч зумовило занепад Р. до. у С. П. в 15 ст Після падіння Візантійської імперії (1453) міжнародне положення колоній погіршало. У 1475 Р. до. у С. П. були захоплені і розгромлені Туреччиною і її васалом Кримським ханством.
Збереглися залишки кріпосних стенів, башт і палаців в Кафе, Чембало і Солдайе, побудованих невільниками під керівництвом італійських архітекторів. Фортеця і консульський замок в Солдайе (14 ст) є чудовим зразком італійської архітектури; там же уціліли залишки фрескових розписів. У 1951—52 в Кафе велися археологічні розкопки, що дали коштовний матеріал для вивчення історії міста, його ремесла і торгівлі.
Літ.: Зевакин Е. С. і Пенчко Н. А., Нариси по історії генуезьких колоній на Західному Кавказі в XIII і XV вв.(століття), у збірці: Історичні записки, т. 3, [М.], 1938 (бібл.); їх же, З історії соціальних стосунків в генуезьких колоніях Північного причорномор'я в XV ст, там же, т. 7, [М.], 1940; Секирінський С., Нариси історії Сурожа XI—XV вв.(століття), Сімферополь, 1955.
